fbpx
ДомойСемьяРодительский опытМамині обійми чи важливість тактильного контакту

Мамині обійми чи важливість тактильного контакту

Выбор редакции

Для більшості з нас це здається примітивною і не суттєвою темою, що дитину потрібно брати на руки. Адже всі мами носять малят на руках, обіймають. Але як виявилось є батьки, що можуть вирішити інакше, коли дитина плаче чи вередує. Сльози дитини можуть сприйнятися за каприз і ніяких дій, крім виховування не відбудеться.

А чи замислювались Ви наскільки важливий тактильний контакт з дитиною? В наш час існує міф про те, що можна привчити дитину «до рук». Так ось не має доказів, щодо цього, це всього-на-всього продукт масової уяви.

У кожного без винятку малюка є потреба у тактильному контакті з мамою – це ніби відмінна риса психології малюка до року. Саме завдяки дотику дитина сприймає більшість оточуючої інформації, близько 80%. Психологи стверджують, що маля, яке знаходиться у постійному тілесному контакті з батьками швидше розвивається фізично, емоційно та інтелектуально. Такі дітки можуть бути навіть здоровішими за тих, кого обділили носінням на руках та обіймами. Оскільки головною задачею для батьків у вихованні дитини, особливо до року є забезпечення максимально комфортних умов для неї.

Чи варто говорити про те, що порівнювати свою дитину з іншими безглуздо? Кожна дитина вже народжується унікальною та неповторною. Важко з раннього віку виявити характер чи темперамент дитини, що буде супроводжувати її у майбутньому. Тож потреба у обіймах та носінні на руках у кожної дитини своя. Є дітки, що спокійно засинають самостійно, а є що без маминої допомоги не обходяться. Тож проявляти негативні емоції в бік своєї дитини не варто: «Чому інші діти спокійно сплять, а ти постійно кричиш?», «В мене вже втомились руки тебе носити…» і т.п.

Дитина не винна в тому, якою народилася, який характер у ній закладений генами. Сучасна наука, на жаль, поки не вийшла на такий рівень, щоб ідентифікувати усі фактори, однак те, що потреба в мамі у дитини – це аж ніяк не примха і не розпещеність, а внутрішньо обґрунтована форма поведінки малюка, визнають зараз практично всі дослідники. Запам’ятайте, будь ласка, що «ручною» дитина не стає в процесі виховання, а народжується такою.

Тож страхи багатьох батьків: «А раптом я розпещу його? І він буде постійно проситись на руки», це всього лиш ваші страхи і більш того, не бажання приймати вашу дитину такою, яка вона є. Оскільки, ніхто не може дати гарантій буде дитина капризувати з цього приводу чи ні (і з віком зможе самостійно пізнавати світ).

Варто пам’ятати, що перевиховання дитини, з вже закладеними в неї потребами, можуть бути дуже травматичними для її психіки та особистості. І це доведено вже як факт. Тому варто подумати, що для вас важливіше психічне та фізіологічне здоров’я вашої дитини чи власні бажання. Оскільки, можна знаходити альтернативні варіанти носіння на руках, наприклад: носити дитину по черзі з партнером, покласти маля поруч у ліжку та погладжувати і т. ін. Важливим є сам контакт батьків з дитиною.

Треба відмітити, що «ручні» дітки доволі часто мають ряд переваг перед своїми ровесниками, яких воліли залишати у ліжечках. Вважають, що у середньому діти, які в постійному контакті з матір’ю, мають вищий рівень соціального інтелекту. З ними легше домовитись, вони виростають менш конфліктними. Малюки, проводячи багато часу поряд з мамою переймають від неї багато навичок соціальної взаємодії та нюансів поведінки. Також краще розвиваються фізично: їх м’язи отримують постійну стимуляцію, якої позбавлені діти, які проводять час переважно в ліжечках. А фізичний розвиток, як відомо, стимулює розвиток інтелектуальний.

Коли малюк підростає може бути ймовірність маніпулювання – «візьми на руки», але це потрібно розрізняти, а не приписувати кожній дитині. Зазвичай, це та сама потреба у контакті з дорослим у незрозумілій чи некомфортній для дитини ситуації. Вона може просто втомитися і проситися на руки, тож не потрібно розцінювати це як примхи. Діти більш чутливі до своїх потреб і менш терплячі до них ніж дорослі. Тож прислухайтесь до своїх малят і ви обов’язково виростите здорову дитину.

Дядык Ольга, психолог, администратор СЦ «Азбука для родителей»

Читайте также:

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь

Рецепты

Партнеры

Vse.ua - сравнение цен на товары для детей и мам в Украине
Стоматология JazzDent - Позняки, Осокорки
aquamarket.ua Доставка воды – Онлайн супермаркет
«Профи Тойс» - интернет магазин детских игрушек из Европы."
https://dentectum.com.ua - стоматология в Киеве

Звездные родители

Похожие статьи

Для більшості з нас це здається примітивною і не суттєвою темою, що дитину потрібно брати на руки. Адже всі мами носять малят на руках, обіймають. Але як виявилось є батьки, що можуть вирішити інакше, коли дитина плаче чи вередує. Сльози дитини можуть сприйнятися за каприз і ніяких дій, крім виховування не відбудеться.

А чи замислювались Ви наскільки важливий тактильний контакт з дитиною? В наш час існує міф про те, що можна привчити дитину «до рук». Так ось не має доказів, щодо цього, це всього-на-всього продукт масової уяви.

У кожного без винятку малюка є потреба у тактильному контакті з мамою – це ніби відмінна риса психології малюка до року. Саме завдяки дотику дитина сприймає більшість оточуючої інформації, близько 80%. Психологи стверджують, що маля, яке знаходиться у постійному тілесному контакті з батьками швидше розвивається фізично, емоційно та інтелектуально. Такі дітки можуть бути навіть здоровішими за тих, кого обділили носінням на руках та обіймами. Оскільки головною задачею для батьків у вихованні дитини, особливо до року є забезпечення максимально комфортних умов для неї.

Чи варто говорити про те, що порівнювати свою дитину з іншими безглуздо? Кожна дитина вже народжується унікальною та неповторною. Важко з раннього віку виявити характер чи темперамент дитини, що буде супроводжувати її у майбутньому. Тож потреба у обіймах та носінні на руках у кожної дитини своя. Є дітки, що спокійно засинають самостійно, а є що без маминої допомоги не обходяться. Тож проявляти негативні емоції в бік своєї дитини не варто: «Чому інші діти спокійно сплять, а ти постійно кричиш?», «В мене вже втомились руки тебе носити…» і т.п.

Дитина не винна в тому, якою народилася, який характер у ній закладений генами. Сучасна наука, на жаль, поки не вийшла на такий рівень, щоб ідентифікувати усі фактори, однак те, що потреба в мамі у дитини – це аж ніяк не примха і не розпещеність, а внутрішньо обґрунтована форма поведінки малюка, визнають зараз практично всі дослідники. Запам’ятайте, будь ласка, що «ручною» дитина не стає в процесі виховання, а народжується такою.

Тож страхи багатьох батьків: «А раптом я розпещу його? І він буде постійно проситись на руки», це всього лиш ваші страхи і більш того, не бажання приймати вашу дитину такою, яка вона є. Оскільки, ніхто не може дати гарантій буде дитина капризувати з цього приводу чи ні (і з віком зможе самостійно пізнавати світ).

Варто пам’ятати, що перевиховання дитини, з вже закладеними в неї потребами, можуть бути дуже травматичними для її психіки та особистості. І це доведено вже як факт. Тому варто подумати, що для вас важливіше психічне та фізіологічне здоров’я вашої дитини чи власні бажання. Оскільки, можна знаходити альтернативні варіанти носіння на руках, наприклад: носити дитину по черзі з партнером, покласти маля поруч у ліжку та погладжувати і т. ін. Важливим є сам контакт батьків з дитиною.

Треба відмітити, що «ручні» дітки доволі часто мають ряд переваг перед своїми ровесниками, яких воліли залишати у ліжечках. Вважають, що у середньому діти, які в постійному контакті з матір’ю, мають вищий рівень соціального інтелекту. З ними легше домовитись, вони виростають менш конфліктними. Малюки, проводячи багато часу поряд з мамою переймають від неї багато навичок соціальної взаємодії та нюансів поведінки. Також краще розвиваються фізично: їх м’язи отримують постійну стимуляцію, якої позбавлені діти, які проводять час переважно в ліжечках. А фізичний розвиток, як відомо, стимулює розвиток інтелектуальний.

Коли малюк підростає може бути ймовірність маніпулювання – «візьми на руки», але це потрібно розрізняти, а не приписувати кожній дитині. Зазвичай, це та сама потреба у контакті з дорослим у незрозумілій чи некомфортній для дитини ситуації. Вона може просто втомитися і проситися на руки, тож не потрібно розцінювати це як примхи. Діти більш чутливі до своїх потреб і менш терплячі до них ніж дорослі. Тож прислухайтесь до своїх малят і ви обов’язково виростите здорову дитину.

Дядык Ольга, психолог, администратор СЦ "Азбука для родителей"

Читайте также: