Поради батькам з гіперактивною дитиною

0
173

Як треба поводитися батькам з гіперактивною дитиною.

  • Довідатися причину гіпердинамічності дитини. Проконсультуватися з потрібним фахівцем: хвороба це чи ні. Часто в гіперактивної дитини в анамнезі є родова травма. Також гіпердинамічність може бути наслідком мінімальної мозкової дисфункції.

  • Якщо гіперактивність обумовлено хворобою, необхідно строго виконувати усі розпорядження лікаря і правильно дозувати лікарські засоби.

  • Усе те, що може викликати в будинку «допитливість» дитини, наслідком якої буде дитячий травматизм, батьки повинні забрати хоча б з поля зору пустуна, позбавивши його можливості спокуси.

  • Лікарські засоби навіть виписані спеціально для дитини, не говорячи вже про всіх інших, що зберігаються у квартирі, повинні бути захованні в надійному місці і, якщо можна, замкненні на ключ.

  • Потрібні ліки вашій дитині чи ні, головне – це спілкування з нею, адаптація до подальшого життя.

  • Важливіше всього – це міра виховних впливів, система і методика здійснення їх вами.

  • Будь-яка розбіжність в родинні в питаннях виховання дитини підсилює негативні якості маляти. Насамперед потрібно по можливості зменшити розгальмованість та відволікання дитини.

  • Потрібно продумати режим для маляти до дрібниць. Намагатись додержуватись режиму. Нехай ваша дитина чітко знає, коли вона повинна встати, поїсти, піти гуляти, грати з друзями. Друзів у вашої дитини повинно бути мало: чим більше буде в нього товаришів по іграх, тим більше вона буде збуджуватися з ними. Бажано, щоб друзями не були гіперактивні хлопці.

  • Гра для вашої дитини важливіша за різні медикаменти, вірніше головний лікарський засіб.

  • Намагайтеся залучати дитину до рухливих і спортивних ігор, у яких можна розрядитися від енергії, що б’є ключем. Дитина повинна зрозуміти мету гри і навчитися досягати цю мету. Дитина також повинна навчитися планувати гру, щоб планування найважливіших справ потім стало звичкою.

  • Вам необхідно намагатись непосидючість дитини перевести в цілеспрямовану ігрову діяльність маляти з однолітками і ровесниками у будинку, дворі.

  • Гіперактивній дитині з раннього віку бажано займатись якимось видом спорту, доступним її вікові й темпераментові. Не плутайте гіперактивність з темпераментом дитини, особливо тоді, коли в родині маля холерик. Щоб виробити в гіперактивної дитини хоч якусь посидючість, необхідно привчати її грати крім гамірних ігор у спокійні, використовуючи мозаїку, лото та доміно. Зазвичай ці ігри вчать також концентрувати увагу, що дуже важливо для малюка, особливо тоді, коли він йде у школу.

  • Гіперактивну дитину можна відвернути від «рухливої бурі» малюванням або читанням улюблених казок. Бажано, щоб маля грало лише тільки з однією іграшкою. Не треба розпорошувати його увагу на інші. Маля здатне зробити лише тільки одну справу посильну їй.

  • Не треба дратуватися, якщо ваша дитина все робить навпаки. Спокійно повторіть їй знову своє завдання. Якщо потрібно – ще раз, і ще, спокійно поясніть, покажіть. Треба прагнути до того, щоб маля справилося із завданням саме. Нехай не сьогодні, завтра… Вам треба тільки набратися терпіння.

  • Запам’ятайте, що всі намагання гіперактивної дитини і навіть слабкі спроби щось зроби про що ви просили, необхідно відразу заохочувати. Щоб створити умови для концентрації уваги гіперактивної дитини під час її діяльності, необхідно прибрати зайве, що може потрапити їй на очі.

  • З таких позицій треба обставляти і кімнату дитини, продумавши все до дріб’язків, аж до фарбування стелі і стін.

  • Не треба запрошувати до себе велику кількість гостей. Не треба брати із собою дитину у гучні компанії.

  • Перегляд телевізора необхідно мінімально обмежити. Ні в якому разі маля не повинно бачити фільми жахів і кримінальні історії з насильством.

  • Вчити її стримувати «бурхливі» емоції та намагатися не виплескувати свої. Запам’ятайте, що дитина наслідує вас.

  • Глибше ховайте своє роздратування та лють. Проте, що ви жалієте його, маля не повинно навіть здогадуватись.

  • Намагатися погасити конфлікти, у які замішана ваша дитина, вже з моменту першої іскри.

  • Жонглювати досить обережно своїми «можна» і «неможна». Будьте послідовні й у покараннях й у заохоченнях дитини.

  • Не забувайте те, що покарання словесною, тілесною агресією зазвичай викликає ідентичну відповідну реакцію у маляти. Набагато ефективніше карати дитину позбавленням волі дій і нерухомістю на багато годин.

  • Якщо у вас є хоча б найменша можливість, почекайте з оформленням дитини в дитячий садочок.

  • Розглядайте гіперактивність своєї дитини як витівку або пустощі.

Як не треба поводитися батькам з гіперактивною дитиною

  • Зневажати порадами лікаря.

  • Неправильно дозувати ліки. Давати їх маляті, коли не призначають, і не давати, коли вони необхідні.

  • Усе дозволяти дитині, щоб вона не хотіла зробити, або зовсім не дозволяти нічого.

  • Не забирати з поля зору дитини речі й предмети, що містять ризик травматизму, або залишати в доступному місці ліки чи речовини, якими дитина може отруїтися.

  • Виховувати дитину як прийдеться, як захочеться кожному в родині.

  • Не коригувати розлади концентрації уваги, не реагувати на розгальмування й відволікання дитини, своїми методами виховання підсилювати всі ці небажанні якості.

  • Не привчати дитини до розпорядку дня, до планування і постановки мети її діяльності, не втручатися в цю діяльність.

  • Не звертати увагу на ігри маляти і заохочуйте її витівки.

  • Не підбирати їй друзів.

  • Оберігати від спорту.

  • Спеціально перезбуджувати іграшками й телепередачами.

  • Не виробляти посидючість.

  • Давати завдання, які вона не зуміє зробити, і постійно в зв’язку з цим дратуватися.

  • Виплескувати свої емоції назовні з приводу і без нього, даючи волю покаранням аж до побоїв.

  • Жонглювати своїм «не можна».

  • Надмірно заохочувати дитину, коли вона дратує всіх. Хвалити за витівки. Вітати неслухняність.

  • Не звертати уваги на ситуації конфлікту, в якій цілком винна ваша дитина. Не вживати будь-яких заходів, щоб погасити конфлікт.

  • Карати та заохочувати одночасно.

  • Любі батьки! Якщо Ви змогли знайти ключик до своєї дитини і направили її енергію в необхідне Вам русло, безумовно, ваше маля переборе основні негативні моменти пов’язані з її гіпердинамічністю, вже тоді, коли вона піде у школу. Якщо Вам не вдалося знайти ключик до своєї дитини й Ви його виховали не так, як треба, приготуйтесь до неприємних і непередбачених сюрпризів, тому що ваше маля не тільки в початкових класах школи, але й у підлітковому віці може стати некерованим і навряд чи адаптується до норм суспільства, у якому йому треба буде жити.

  • Звертайтеся за порадами при вихованні гіперактивної дитини до педіатра, до педагога, обов’язково до психолога, а головне – до психоневролога. І вчасно.

Читайте также:

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here