Дітям можна розказувати історії не тільки про казкових героїв, а й про квіти. Пропонуємо Вам розповісти своїй малечі про хризантему, бо це дійсно чарівна квітка.
Попід домом ростуть хризантеми. Вони так сяють! Такі кольорові! І начебто прийшла осінь, вдарили перші морози, а вони стоять! Вони сильні! Цвітуть собі, і не збираються одцвітати. Як тільки піде дощ, вони ледь-ледь похиляться (але тільки трішки, аби нікому не було видно), як тільки подме вітер – вони притуляться одне до одного, але ненадовго, бо хоча вони й разом, але незалежні.
Забарвлення квітів просто-таки не описати! Здається, що на хризантеми хтось вилив веселку. Багряний так приємно милує око, рожевий – нагадує щічки сором'язливої дівчинки, фіолетовий – похмурий неначе осіннє небо, жовтий — сонечко, а білий – немов перший сніг, такий білесенький, незайманий, такий довгоочікуваний і натхненний.
Не було б хризантем – і дім здавався б похмурішим, неповним. Старий дворик був би просто-таки неповним. Бджілкам не було б з чого збирати мед.
Ці квіти точно-таки найстарші жителі цього двору. Куди там до них якимось подорожникам, траві, чорнобривцям, мальвам, трояндам! Хризантемки – маленькі сонечка на ввесь двір. Вони знають все, пережили все, і готові до всього.
Свіжий морозний вітерець подме, і хиляться хризантеми, листя де-не-де прив'яне, здається скривдженим, неначе його хтось пом'яв. Але сонячні квіти радо вітають вас своїми голівками, вони ще й не збираються помирати перед страшнючою зимою. Так красуні й зустрінуть перші морози з гордо піднятими головами. Бо хилитися – справа слабких. Вони стоятимуть до останнього.
Іноді навіть уявляєш, що вони не зникнуть. Так і стоятимуть всю зиму. Ти будеш йти, а серед снігу хтось вилив кольорові барви. Ці промені світла, теплоти й яскравості кинуть тобі в голову й серце натхнення, яке так потрібне взимку. Так і зустрінуть весну. Такі кольорові, загартовані й дружні.
Марія Васюта, педагог мережі сімейних центрів "Азбука для батьків".
