Казка про сім дочок (про важливість турботи)

Ця невелика казка «Сім дочок» видатного педагога Василя Сухомлинського має бути в арсеналі кожних батьків. Адже у доступній та ненав`язливій формі навчає дітей важливості турботи про близьких.

Було у матері сім дочок. Одного разу поїхала мати до сина, який жив далеко. Повернулася додому тільки через тиждень. Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною стали говорити, як вони нудьгували по ній.

— Я сумувала за тобою, як маківка за сонячним променем, — сказала (промовила) перша дочка.

— Я чекала тебе, як суха земля чекає краплю води, — сказала (перебила) друга.

— Я плакала за тобою, як маленький пташеня плаче по пташці, — сказала (щебетала) третя.

— Мені важко було без тебе, як бджілка без квітки, — сказала (цокоче) четверта.

— Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, — сказала (пробурмотіла) п’ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий сад виглядає соловейка, — сказала (проворкувала) шоста.

А сьома нічого не сказала. Вона зняла з мами черевики і принесла їй води в тазу — помити ноги.