«Можна» — «не можна» або про роль заборони

Всі батьки обожнюють своїх дітей, пробачають їм всі їхні проступки і провини.Однак ми можемо зробити умовний поділ на сім’ї, де дозволяють абсолютно все, та родини, які обмежують дитину, забороняють їй знайомство з потенційно небезпечними, але такими цікавими для малюка речами.Як же знайти «золоту середину» в цій не легкій справі? Насамперед, варто усвідомлювати, що заборона чи відмова у всьому призводить до ігнорування потреби дитини у пізнанні оточуючого світу, її активності, гальмування психічного розвитку. В той час вседозволеність не формує у дитини почуття внутрішнього «табу». Ваш малюк – це частинка соціуму, і якщо вона не знала заборон дома, то зустрінеться з ними в дитячому садку, школі, на вулиці тощо. Тому краще, якщо пояснювати чому не можна щось робити будуть батьки, а не чужі люди. Після року дитина починає активно рухатися, знайомитися з оточуючими себе предметами, явищами та речами і це є сприятливим віковим періодом для початку формування заборон. Для того, щоб ваше «ні» не викликало агресії чи істерику у дитини, існують певні правила. Забороняти варто щось спокійним тихим тоном, не можна діяти агресивно та імпульсивно. Якщо вчинок дитини вас дуже розлютив – поговоріть з нею, коли ваше обурення вщухне, не «зривайтеся» на дитині. Поясніть наслідки заборонених дій – відбирання іграшок в інших дітей, ігор з сірниками. Доречним буде вести систему покарань для дитини, якщо вона не буде вас слухатися (не купити цукерку, не включити мультфільм), при цьому наголошуйте, що вам це робити неприємно, однак ви змушені, так як дитина зробила те, що не було дозволено. Дуже важливо, щоб заборони матері не розходилися з заборонами батька. Адже часто мама «погана», бо все забороняє, а тато – «хороший» адже все дозволяє. Батькам варто дотримуватися одного курсу. Розкажіть дитині про свої емоції, що її вчинок вас розлютив, засмутив, образив тощо. Ставтесь до своєї дитини по-дорослому, розмовляйте з нею, давайте відповіді на всі питання, і вона віддячить вам своєю любов’ю!