Що варто врахувати, забороняючи дитині?

Перше, що потрібно зробити перед тим як забороняти дитині щонебудь – це стати на її місце та зрозуміти чому вона вчинила так чи інакше. Виправдовуючи мотив дитини, ви дозволяєте їй прийняти заборону з розумінням, а покарання з з гідністю.Ваш малюк не поганий. Поганий його вчинок. Якщо ви сплутаєте дані поняття, то дасте дитині зрозуміти, що вона не достойна вашої любові. Карати не принижуючи вдається тим мамам й татам, які не допускають думки, що їхня дитина зробила «злодійський вчинок» навмисно. Заборона не повинна суперечити іншим заборонам. Пам’ятайте, що ви несете відповідальність за кожну заборону, дотримання якої ви вимагаєте. Чим більше заборон і чим вони смішніші, тим меншу силу вони мають. Заборона не має суперечити здоровому глузду. Не можна говорити щось на кшталт: « Не можна кричати» або «Ніколи не торкайся до моїх речей». Дотримуватись таких правил неможливо, а вимагати у малечі дотримуватися їх – безглуздо. Діти сприймають слова більш буквально ніж дорослі.Крім того, вони дуже чутливі до так званого невербального компоненту мовлення : нашим інтонації та міміці, а останні видають фальш в першу чергу. Ось чому діти часто помічають істинну суть людини. Ясність.Заборона має бути зрозумілою дитині. Дітям старшого віку необхідні чіткі пояснення всіх заборон, інакше вони сприймуть їх як наступ на свободу власної особистості. Особливо це стосується тих заборон, від яких залежить життя і здоров’я дитини. Самі по собі такі заборони не очевидні, а наочно показати дитині, що буде, якщо порушити заборону ви не можете. Послідовність.Не можна бути послідовним, якщо забороняти дитині все підряд: ви швидко втомитесь і махнете на все рукою. Щоб ви могли притримуватись раз заведених правил і закликати малечу до порядку заборон не повинно бути багато, але те, що є, не повинно порушуватися і ви повинні бути в цьому послідовними. Діти до 3 років сприймають будь-яку заборону як дещо тісно пов’язане з особистістю мами чи тата. Саме тому вони часто порушують добре відомі їм заборони, як тільки покинуть кімнату. І єдине, що вам лишається – це, повернувшись, повторювати їх знову і знову. Солідарність обох батьків є дуже важливою. Коли мама й тато погоджуються один з одним у основних питаннях, дитина отримує від них несуперечливу картину світу і росте впевненим у собі та оточуючих. Якщо ж мама говорить одне, а тато – інше, то дитина змушена якось поєднувати в своїй голові батьківські посилання. Малеча зможе це зробити ціною внутрішнього конфлікту і «догодити обом» або вибрати те, що їй більше «по душі» і маніпулювати батьками у своїх інтересах. Будьте чуйними та любіть свою малечу!)