О.Олесь
Рідна мова в рідній школі!
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! рідна мова!
Що в єдине нас злива, –
Перші матері слова,
Перша пісня колискова,
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі рідна мова!»
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!
О.Олесь
О слово рідне! Орле скутий!
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
В.Сосюрченко
Хоч дивно це
Хоч дивно це, але мене питають,
Чому по-нашому завжди я розмовляю.
І всім таким я мусив одвічати,
Що не люблю нічого позичати,
Ні перед ким схилятись не бажаю,
Що мову я свою чудову маю.
І головне – це мова, мислю я,
Моїх батьків, мого народу і моя.
В.Симоненко
МОЯ МОВА
Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В.Сосюрченко
В дитинстві, ще маленьким, пам’ятаю
В дитинстві, ще маленьким, пам’ятаю.
Над каганцем схилившись уночі,
Бувало музу гордо привітаю
Та й компоную вірші на печі.
Було колись. Та я не став поетом,
Бо я любив і вітру шум, і пісню солов’я.
Люблю i досі верби коло хати,
Люблю і досі гомін ручая.
Не міг я славити катів мого народу,
Співати весело, коли на серці сум
І славить неіснуючу свободу
На радість деспотам та ще собі на глум.
Любив до болю нашу рідну мову
І ненавидів всіх катів її.
Люблю й тепер її крилате слово,
Її пісні, безмірно чарівні.
Я й далі понесу свою любов велику
До смерті, до кінця, без галасу, без крику.
В.Сосюра
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!..
Любіть Україну, у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками.
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами!..
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках і у вербах вона,
І в кожному серця ударі…
У квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах,
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить – не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудів, і у хвилях Дніпра,
і в стягах отих пурпурових.
В грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали наш шлях
до весен і світлих, і щирих…
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий не схоче любити тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою,-
і вічні ми будемо з нею!
В.Діденко
Рідній мові
(Я не останній з могікан)
Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!
В.Сосюрченко
ПАМ’ЯТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
З принципів трьох найкращий
єсть принцип — liberte.
Л. Українка
Тоді, коли вогні досвітні
Лише сіяли в темноті
І чорні тіні, непривітні,
Стояли в тебе на путі.
Ти слово рідне, наче зброю,
Взяла, щоб битись за святе,
Навіки обране тобою
Із трьох найкраще – liberte!
Хоч знала ти чужі дороги,
Та рідним вірною була,
Орала бідні перелоги
І нам той приклад подала.
Минають роки без упину.
Твоя поезія жива.
Вона, мов небо України,
Мов вільна пісня лісова.
Хвала ж тобі, дочка Волині,
За те, що й досі по цей день
На нашій славній Україні
Горить вогонь твоїх пісень.
М.Рильський
МОВА
Треба доглядати наш сад
Вольтер
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
В.Сосюрченко
Ні, рідних мов не може бути дві!
Ні, рідних мов не може бути дві!
Великий Суслов брякнув цю ідею.
Щоб скрізь паскудити, прикрившись нею,
Пішли його нікчемні холуї.
І доконали те, що почали
Іваногрозновці тридцятих років,
Великі плани тих катів жорстоких
Щоб до кінця нарешті довели.
Неперспективна стала сотня мов
І низькосортними зробилися народи,
За кого Сталін “мудрий” за столом
Не пив в честь перемоги і свободи
Ганьба тому, за кого цей прохвост
Проголосив тоді свій перший тост.
В.Сосюрченко
ЖУРАВЛИНИЙ КЛИЧ
ВІНОК ДРУГИЙ
Злетить, мов пташка, на високу гору
Мій дух, коли в столиці десь-колись
Почую я свою селянську мову,
Що з нею так по-хамськи повелись.
Вона смішна комусь, неперспективна,
А я в цій мові перше слово взнав…
І був би я покидьок, не людина,
Коли б її на вигоду зміняв,
Я тим би предків всіх своїх образив
І сам себе знецінив і зневажив,
Бо рідна мова – є найкраща в світі.
Великі то народи, чи малі.
Я з нею теж лечу в своїй блакиті,
Щоб звідти все оглянуть на Землі.
Сніжана Котова, педагог мережі сімейних центрів «Азбука для батьків».
