Проблема дитячого садка — добре це чи погано, віддавати чи почекати — таке запитання рано чи пізно виникає в кожній сім’ї. Прийняття рішення батьками визначається особистим досвідом. Але, поза всяким сумнівом, відвідування дошкільного закладу має свої плюси та мінуси.
А визначитись потрібно з точки зору науки — педагогіки, медицини, психології. З наукової точки зору відвідування дитячого садка — фактор позитивний в усіх питаннях, необхідний для повноцінного виховання та розвитку малюка. Мистецтво спілкування з іншими членами суспільства грає важливу роль в житті кожного, тому спілкуватись потрібно вчитись змалку.
Оформлюючи дитину в групу, батьки переживають: як там зустрінуть дитину? Як будуть годувати? Чому навчать? Чи добре буде малюку? Чи будуть його любити?
Це хвилювання можна пояснити — батьки вперше залишають дитину з незнайомими людьми. Це хвилювання підсилюється, коли малюк не хоче йти до садка, не хоче розлучатись з рідними, відмовляється від гри з дітьми.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, ідуть на контакт з дітьми та дорослим, інші — менш впевнено, більше спостерігають, ще інші — проявляють повне небажання іти в групу, негативізм, відхиляють всі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, і невміння гратись, і несформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина — це відсутність досвіду спілкування з однолітками та дорослими.
Спостереження показують, що хлопчики 3-5 років гірше переносять розлуку з рідними. А найкраще проходить адаптація у віці після 1 року 6 місяців.
Середній строк адаптації — 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років — 2-3 тижні; 5-6 років -1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі умови:
— підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;
— прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між батьками та вихователем повне розуміння — вона швидше звикає;
— в перші дні рекомендоване короткочасне перебування в групі — 1-2 години;
— наблизити домашній режим до садкового;
— провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;
— утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити емоційне навантаження;
— навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок)
Правильна поведінка рідних в період адаптації:
— говорити дитині, що вона вже доросла,
— не залишати надовго — на цілий день в групі.
— погуляти після відвідування на майданчику садка,
— давати із собою улюблені іграшки,
— повідомляти вихователя про особливі звички дитини,
— довіряти працівникам установи,
— придумати ритуал «прощання» і обіграти вдома,
— зустрічати дитину з посмішкою,
— розповідати дитині якомога більше доброго про садок,
— підтримувати самостійність дитини вдома.
Чого не потрібно робити:
— негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,
— наказувати вдома дитину за капризи в садку,
— виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,
— забороняти контакти з іншими дітьми,
— залякувати дитину дитячим садком.
Ознаки позитивної адаптації дитини в садку — хороший апетит, спокійний сон, адекватна реакція на діяльність з вихователем, бажання спілкуватись з дітьми, іти в групу, нормальний емоційний стан.
Матеріал підготувала
Д.Б.Тимошенко-Ушакова,
завідувач психолого-медико-педагогічної консультації
на базі ЗОШ №3, м. Ірпінь
