Перші шкільні труднощі: проблема шкільного невстигання

Перші шкільні труднощі: проблема шкільного невстигання

Коли дитина вперше йде до школи, скільки у неї оптимістичних сподівань! А у її рідних — вимріяних планів на близьке та далеке майбутнє. Але, на жаль, не в усіх вони справджуються. Приблизно кожен п’ятийучень молодших класів потрапляє до групи «аутсайдерів» через те, що йому важко навчатися у школі. Причин цього явища багато й узагальнити їх можна так: «профіль» пізнавальних здібностей та можливостей не відповідає вимогам шкільної програми. Загалом навчальні вимоги є результатом узагальнення тривалого й широкого педагогічного досвіду. Відомо, що традиції шкільного навчання сягають своїми коренями ще давніх цивілізацій Шумеру й Вавилону, проте проблема шкільного невстигання не зникає, хоча її характер видозмінюється від епохи до епохи разом з характером самої школи. З точки зору психолога, її основними причинами є індивідуальні особливості розвитку пізнавальних можливостей, а отже, й освітніх потреб окремих дітей.

Дослідження причин виникнення шкільних труднощів психологами провадиться нині у різних напрямах і їх активізація останнім часом пов ‘язана з рухом за гуманізацію освітніх підходів.

Теоретичні підвалини цього руху заклали у другій половині минулого століття відомі американські психологи Карл Роджерс та Абрахам Маслоу (останній, до речі, є нащадком емігрантів-киян). Одночасно відбувалося й практичне втілення засад гуманістичної освіти. На теренах України його фундатором та найяскравішим виразником вважається В .Сухомлинський — легенда національної педагогіки. У своїй літературній спадщині він порівнював слабовстигаючих школярів з найніжнішими та найвразливішими квітами серед різноманітного й буйного цвітіння шкільного саду. Він вважав, що індивідуальна допомога цим учням в опануванні шкільних знань схожа на копітку працю садівника.  Не безжальне виполювання, а плекання тоненького стебельця, що тримає ніжну квітку, пошук засобів, необхідних для її зміцнення й росту, є пріоритетами індивідуального підходу.

Проведення наукових розвідок з такою метою і є завданням фахівців з педагогічної психології. Одним із результатів досліджень у згаданому напрямі стала комплексна психодіагностична методика визначення причин невстигання молодших школярів. Ця методика виникла на грунті міждисциплінарного підходу — на перехресті таких галузей психологічної науки, як психологія розвитку, педагогічна психологія, нейропсихо логія та теорія рівневої організації рухів М.Бернштейна. Синтез цих наукових підходів забезпечив можливість для нового погляду на психологічні особливості слабовстигаючого учня. З одного боку, згадані особливості оцінюються як індивідуальний варіант розумового розвитку дитини, який не вписується у прокрустове ложе обов’язкової шкільної програми, а з другого — цей підхід показує, яким саме чином можна зміцнити стебельце ніжної квітки — досягти ефективного вирівнювання навчальних можливостей дитини.

Давно відомим з науки й практики фактом є те, що можливість зазирнути всередину будь-якого непрозорого об’єкта залежить від того, які саме інструменти та методи використовуються. Зокрема, зробити «рентгенограму» внутрішніх шарів непрозорого моноліту людської психіки — нелегке завдання, тим більше, що у своїх зовнішніх проявах вона є нематеріальним об’єктом. Тут, як і в інших галузях людського пізнання, досить часто трапляється, що ми бачимо саме те, що нам показує наш інструмент чи прилад. Головною опорою у такому діагностуванні є об’єктивність розуміння результатів діяльності людини. Методика, розроблена автором цієї статті, чимось подібна до оптичної лупи. Вона дозволяє «побачити» й вирізнити кілька типів слабо-встигаючих молодших школярів, кожен з яких вирізняється притаманною йому характерністю у навчальній, ігровій діяльності та спілкуванні й відповідно — своєрідністю комплексу навчальних труднощів.

Ці дослідження показали, що провідною причиною шкільного невстигання молодших школярів є локальне запізнення у розвитку певної вищої психічної функції. Що ж до загального зниження можливостей у мисленні, то на це хибує приблизно кожен п’ятий слабовстигаючий першокласник, але з віком число таких дітей збільшується, бо через невідповідність педагогічних підходів локальні затримки розвитку тієї чи іншої базової психічної функції спричинюють загальне зниження розумових можливостей.

У першокласників, за нашими даними, на першому місці серед причин невстигання стоять приховані недоліки мовлення, які спричинюють , труднощі у засвоєнні читання й письма при задовільних успіхах з математики. На ці особливості передусім звернена увага дорослих. Але ці діти вирізняються також характерними недоліками у естетично-трудовому розділі навчальної програми та у фізичному вихованні, втім дорослі цим переймаються рідко. На їхню думку — головне, щоб дитина читала й писала добре. Те ж саме можна сказати про слабовстигаючих учнів, які у нашому дослідженні посіли третє, четверте та п’яте місця. Це — типи «неорганізований учень», «повільний учень» та «учень з низькими математичними здібностями». Їхні навчальні проблеми коріняться саме у локальному запізненні розвитку однієї з базових психічних функцій, яка є відповідальною не лише за виконання тих чи інших розумових дій, але й за вправність, координованість рухів під час виконання практичних дій. Згадані функції відіграють роль містка між двома поверхами психічної сфери, що генетично пов’язані між собою як еволюційно старша й молодша ланки.

Кінцевою метою діагностування причин шкільного невстигання є вироблення індивідуалізованої стратегії педагогічної корекції навчальних труднощів дитини. Ця стратегія має узгоджуватися із закономірностями психології розвитку молодшого школяра. Саме тому її основу становить парадоксальна з консервативної точки зору зосередженість на «нешкільному» аспекті, — грі, дитячій творчості, доступній праці та фізичних вправах. Але такий підхід є науково обгрунтованим, тому що практично кожен слабовстигаючий першокласник має «заборгованості» за дошкільний період, а опанування шкільної науки проходить успішно саме у тих дітей, які «заборгованостей» дитсадкового рівня не мають. Отже, тим, хто не досить добре встигає у молодших класах школи, передусім важливо розрахуватися із «боргами розвитку» за дошкільне дитинство. Тоді їх навчання стане успішнішим і, відповідно, зросте авторитет у класі, який (на жаль) у молодших школярів здебільшого вимірюється успішністю навчання.

Такий шлях подолання навчальних труднощів тим ефективніший, чим молодший школяр, бо з віком сензитивні періоди для надолужування згаданих заборгованостей «закриваються» й тому перспективи вирівнювання у навчанні скорочуються.

У підлітковому віці, коли на перший план виступають нові пріоритети розвитку, стратегія вирівнювання стає докорінно іншою. Вона вимагає не стільки посиленої праці над слабкими місцями, бо, як уже було зазначено, це стає малоефективним, скільки пошуку обхідних шляхів у розвитку особистості учня.

Наталія БАСТУН, канд. психол. наук, ст. наук. співробітник Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Источник: » Бібліотека «Шкільного світу». Шестирічки в школі»

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь