Уява продуктивна, репродуктивна та емоційна.
Показниками досягнень функціонального розвитку дитини в кожний віковий період є новоутворення, які визначають її свідомість, ставлення до навколишнього середовища, її внутрішнє та зовнішнє життя. У психології розрізняють центральні та похідні новоутворення. Вони мають системний характер і становлять єдине ціле (Л.Виготський). Але ті новоутворення, які були центральними лініями розвитку в одному віці, стають побічними в іншому (БАнаньєв). Цю закономірність треба враховувати у виховній роботі з дітьми, визначаючи її зміст та спрямованість.
Центральним новоутворенням психічного розвитку дітей дошкільного віку є уява (Л.Виготський, Д.Ельконін, В.Давидов та ін.). Уява — один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку і особливого значення набуває саме в дошкільному віці.
Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання та ін.) набуває цілеспрямованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень, припущень, коли розв’язується будь-яке завдання. Г.Костюк підкреслював важливу роль уяви в розвитку здатності у дитини розуміти те, що вона сприймає: щоб схопити ціле, розкрити в ньому певні ознаки, риси, властивості, треба вийти за межі безпосереднього споглядання.
Із розвитком уяви та мови діти оволодівають довільними пізнавальними процесами: ставлять мету, наприклад, запам’ятати, спрямовують свої зусилля на її досягнення. Або вже старші дошкільники, відтворюючи прочитаний текст, шукають його основну ідею, передають зміст твору, вдаються до послідовного розгортання сюжету відповідно до складеного плану.
Поряд з репродуктивною уявою, образи якої стають складнішими (наприклад, під час слухання оповідань, казок, перегляду ілюстрацій до них) розвивається продуктивна уява, що дозволяє дитині створювати нові образи згідно із задумом. Тому діти малюють сюжетну картину на вільну тему, вигадують тварин, яких не існує, придумують нове закінчення казки тощо. Продукти їхнього малювання, ліплення, усної творчості набувають самобутності, оригінальності, відрізняються новим несподіваним рішенням. У властивостях уяви (жвавість, швидкість та багатство образів) криються всі здібності дитини: пізнавальні, художні, музичні.
Допитливість та уяву психологи вважають основою формування особистості дитини (Л.Божович), її бажань, інтересів, сподівань.
Уява бере безпосередню участь у створенні образу свого «Я», дозволяє вірити в свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися на успіх. Все це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням виховного процесу.
Виникнення новоутворень відбувається способом активного присвоєння дитиною структурних компонентів провідної діяльності, тому головним джерелом розвитку уяви у дітей дошкільного віку є ігрова діяльність. В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замінники, символічний характер ігрових дій та їх результатів), відтворює їх зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет, переборює стереотипи власної поведінки тощо. Гра носить активний, творчий імпровізаційний характер і виконує знаково-символічну функцію. Вона є тим ґрунтом, на якому зростають уява, мовлення і мислення. Д.Ельконін неодноразово підкреслював: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до школи»… Мотивація гри забезпечується її добровільністю: дитина входить у гру за власним бажанням. її невимушена поведінка (будь-коли може вийти з гри) характеризується широкими можливостями власного вибору та задоволенням потреби в самореалізації, в самоствердженні. Саме тому прискорення залучення дитини до більш «серйозних» (на думку дорослих) видів діяльності, що майже не залишають часу на дитячі ігри (колективні сюжетно-рольові, ігри з правилами та ін.), діє не на користь дитячого розвитку, насамперед уяви.
Для розвитку уяви у дітей 6—7 років корисно проводити спеціальні вправи. Ось деякі з них.
- Скласти казку (на задану тему, за поданим початком і кінцівкою), наприклад про неслухняного хлопчика, але з умовою, що твір матиме щасливий кінець, або розповідь про зустріч дитини з героєм казки, оповідання.
- Створити казку за малюнком або намалювати за сюжетом казки, оповідання, прочитаного дорослим чи придуманого самостійно.
- За кількома малюнками придумати оповідання (казку), об’ єднати їх сюжетом, домалювати продовження сюжету.
- 3 метою розвитку здатності варіювати образи уяви, можна запропонувати завдання придумати нові можливості використання знайомого предмета. Наприклад, цеглину використовують у будівництві. А де ще можна її застосувати?
- Запропонувати спочатку вивчити схему конструктора, а потім за нею зібрати модель.
Такі вправи (як і багато інших) сприяють розвитку й удосконаленню механізмів уяви, засобів створення її образів.
За методикою домальовування контурних зображень частин предметів (наприклад, зламаної гілки, осколка розбитої вази тощо) або простої геометричної фігури (кола, квадрата, трикутника) можна вивчити особливості розвитку у дітей уяви (О.Дяченко), визначивши тип розв’язування завдання — домалювати, щоб у результаті отримати картину. Психологи визначають такі типи:
0 тип — дитина не приймає завдання на побудову образу уяви з використанням даного елемента.
1 тип- дитина домальовує заданий елемент, створює малюнок окремого об’єкта, але без деталей, зображення схематичне (наприклад, кулька з ниткою, морозиво на паличці).
2 тип — до зображеного об’єкта додаються різні деталі (обличчя дівчинки з бантом).
3 тип — дитина малює сюжет, в який включає об’єкт із деталями (дівчинка збирає квіти).
4тип — дитина малює сюжет, в який включає кілька об’єктів, що мають задану фігуру (хлопчик малює космос, усі планети та сонце круглі: (задана фігура — коло).
5 тип — задана фігура використовується як елемент зображення нового об’єкта, вона є деталлю цього об’єкта. Наприклад, кола — це колеса машини, до якої підходить водій з метою кудись поїхати.
За даними досліджень психологів, 5 тип зустрічається лише у дітей підготовчої групи. Проведене нами дослідження за цією методикою розвитку уяви серед такого віку (59 осіб) показало, що рівень розвитку уяви у них досить неоднаковий. 40 % дітей не створили ніякого сюжету (1 та 2 тип). Лише у 7 % — малюнки 5типу. Більшість дітей — 52,3 %—мають 2 та 4 тип розвитку уяви. Ці дані свідчать про невикористані можливості у розвитку уяви дітей старшого дошкільного віку. Якщо не приділити відповідної уваги збагаченню образів уяви, розвитку її механізмів у дошкільному віці, це може призвести до її поступового згасання, що негативно позначиться на результатах шкільного навчання.
Функції уяви пов ‘язані з ситуаціями невизначеності, проблемності, із усвідомленням протиріч. Саме тому настанова дорослого на стандартне розв ‘язання завдання, на однакові відповіді дітей на поставлене запитання, на групове наслідування єдиного зразка — все це загальмвує розвиток уяви. Увага дорослих до інтересів дітей, схвалення їхньої допитливості, спонукання до самостійності, стимулювання незалежності, навпаки, стимулює розвиток уяви. Особливо шкідливе зневажливе ставлення до дитячого фантазування, вигадок, небувальщин тощо
Дошкільний вік є сензитивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини. У цьому процесі важливу роль відіграє емоційна уява, на основі чого виникають передбачені емоції. Дитина починає уявляти наслідки своїх дій та вчинків, як для себе, так і для інших людей. Лише завдяки уяві вона може пережити біль, страждання іншої дитини, якій зробила боляче, навіть ті самі емоції, співчувати їй. Емоційна уява дає можливість регулювати свою поведінку, контролювати себе у стосунках з іншими: «Якщо я так зроблю, друг образиться». Розкриття смислу власної поведінки засобом емоційного передбачення (О.Запорожець) відіграє провідну роль у духовному зростанні дитини, у формуванні у неї моральних почуттів та просоціальних форм поведінки (вміння прийти на допомогу, узгодити свої дії з діями товариша, поступитися тощо). Без емоційної уяви не може розвинутися симпатія (співчуття), без неї не можна виховати у дитини доброту, співпереживання.
Сила емоційної уяви настільки велика, що за її допомогою можна набагато ефективніше впливати на дитину, уникаючи небажаної поведінки, ніж за допомогою умовлянь, дорікань, гримання. Таким чином, емоційна уява, передбачені емоції виконують регулюючу функцію в процесі засвоєння дитиною соціальних норм поведінки.
Дослідженнями психологів встановлено також, що уява тісно пов’язана з регуляцією самопочуття людини. Вона виконує функцію психологічного захисту особистості від травмуючих і гнітючих впливів, від ригноблюючих емоцій, створюючи (в уяві) такі ситуації, які компенсують невдачі, знімають фрустрацію (З.Фрейд). Так, дитина може позбутися психотравмуючого життєвого впливу через багаторазове варіювання ситуації і гри, доки не позбавиться своїх кривдників. Якщо життєвий конфлікт набуває глибокого або стійкого характеру, діти вдаються й до фантазування, створюють сюжет, в якому кривдник шкодує про свій о вчинок або сам потрапляє в біду. Показовим з цього приводу є фантазування Ніколеньки, героя повісті Л.Толстого «Дитинство» після конф лікту з батьком під час обіду.
Недостатній розвиток уяви призводить до стійких негативних переживань, до нав’язливих страхів, тривожності: у дитини знижується самооцінка, порушуються контакти з навколишніми, виникає почуття самотності, зневіри. Такі діти вже потребують особливої уваги з боку дитячих психологів.
Таким чином, розвиток уяви в дошкільному віці тісно пов’язаний як з формуванням пізнавальних здібностей дитини, її загальним інтелектуальним розвитком, так і зі становленням її особистості, її морального самопочуття.
Людмила ПОДОЛЯК, кандидат психологічних наук,
Ірина КАРАБАЄВА, науковий співробітник лабораторії психології
дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, м.Київ
Источник: «Шестирічки в школі», Київ, 2004 р.
