Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які проблеми, труднощі можуть спіткати дитину в цей період? Які природні механізми адаптації і за яких умов вони «спрацьовують»?
Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації — це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать! самовдоволення, яке проявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.
Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має ту ж різноманітність аспектів.
Розглянемо деякі з них.
1. Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації переживають діти, які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Вчителеві та вихователеві необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, в яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставитися до інших, допоможуть їй швидше знайти своє місце в класі.
2. У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних завдань стає для них справжнім лихом. Чому трапляються такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких ще не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно неготові до навчання діти.
У цьому випадку тільки умови, за яких навчання будується на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання. З виховною метою треба формувати мотивацію навчання та ціннісні орієнтири.
3. З початком навчання перед дитиною ставляться нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінь адаптації до нової соціальної ролі школяра визначається рівнем вольового розвитку та саморегуляції. За невисокого рівня психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово.
Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогливості і доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції.
4. Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці «дитина — батьки». Тепер, поряд з турботою, дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.
Надзвичайно багато в адаптації залежить від сім’ї, дорослих. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини — як правильно підготувати її до школи, які проблеми можуть спіткати майбутнього школяра тощо.
За перших ознак дезадаптації необхідно провести з батьками бесіду про труднощі дитини. Тільки безумовне сприйняття дитини батьками, я розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють у неї відчуття захищеності, внутрішнього комфорту.
5. Надзвичайно важливі для успішної адаптації стосунки «учень — учитель». Дитина перебуває у великій емоційній залежності від педагога: саме він створює або не створює умови для повного розкриття потенційних можливостей. Щоб краще зрозуміти справжні причини та психологічні механізми неадекватної поведінки та навчальних невдач дитини, можна проводити так звані «малі педради», де вчителі, які працюють з дітьми, аналізують причини дезадаптації і розробляють відповідні рекомендації.
Виявами дезадаптації у початковий період навчання в школі є:
- швидка втомлюваність; значний спад працездатності на кінець дня та тижня;
- підвищена тривожність, плаксивість;
- неадекватна поведінка;
- невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими;
- неуспішність у навчанні.
Можемо зробити висновок, що основними причинами труднощів під час адаптації є:
- Психофізіологічні особливості:
- слабкий тип нервової системи;
- підвищена сензитивність;
- надмірне збудження.
- Особливості розвитку:
- несформованість емоційно-вольової сфери;
- слабка саморегуляція поведінки.
- Хибні методи виховання в сім’ї:
- виховання за типом «кумир у сім’ї»;
- неприйняття дитини;
- батьківська вседозволеність.
Дослідження цих причин дає змогу розробити програму допомоги дитині під час адаптації.
Рекомендуємо проводити такі заходи:
- Індивідуальна робота з психологом — корекційні ігри, бесіди.
- Консультації батьків.
- Малі педради.
- Ігри та завдання з метою корекційно-виховної роботи.
Такий комплексний підхід дає результати: вже на кінець першого півріччя дитина долає труднощі.
Тетяна ГОНЧАРЕНКО, психолог
Источник: » Бібліотека «Шкільного світу». Шестирічки в школі»
