Мабуть, ніхто не сперечатиметься, що сучасне життя відрізняється від того, що було ще 10 років тому. Так і вимоги до наших дітей змінилися. Як саме наші сучасні діти відрізняються від їх попередників?
Це більше вимог зі сторони суспільства, більший інформаційний потік, швидша зміна способу життя, нестабільність, відсутність певного режиму, технічний прогрес, екологічні катастрофи, частіші розлучення батьків та інше.
Справлятися з усім цим їм, звичайно, не так вже й просто. Те, що ми часто вважаємо неслухняністю, насправді, є способами захисту.
Найчастіше серед захисних механізмів діти використовують наступні:
- Відмова. Це найперша форма психологічного захисту в дитинстві. По суті, це пасивний протест, що проявляється у відсторонення від спілкування навіть з близькими людьми, відмові від їжі, ігор, втечах із дому, тощо.
- Опозиція часто використовується дітьми, коли в сім’ї з’являється друга дитина, та при втраті чи знижені уваги з боку близьких. Це активний протест дитини проти норм і вимог батьків.
- Імітація – виражається у прагненні наслідувати певну людину (улюбленого героя) в усьому.
- Компенсація – пояснення невдачі в одній сфері успіхами в іншій (використання «зате»).
- Емансипація – боротьба за самоствердження, свободу, самовираження.
Тож, насамперед причини так званої «неслухняності» варто шукати у своїй поведінці, своєму ставленні до дитини.
