Ми живемо в оточенні живих організмів. Взаємодії з ними в повсякденному житті не уникнути. Тому основам спілкування з оточуючим середовищем маємо вчити нашу малечу змалку.
Якщо у віці два з половиною роки ваша дитина береться за ганчірочку (у неї в цей час формується «Я-концепція»), аби повитирати пил, то є ймовірність того, що їй буде цікаво полити домашні рослини, чи посадити якусь квіточку.
Чому б не зайнятися з малюком садівництвом у вільний час? Це може розвіяти і вас, і малечу, яка ніколи не сидить на місці і постійно потребує нових знань.
Наприклад, можна взяти мішечок грунту, горщик, але бажано довгий і досить широкий, аби земля далеко не розсипалася (оскільки дрібна моторика у малечі тільки розвивається, тому забруднень не уникнути) та насіння якихось овочів чи квітів. Ви не тільки займете малечу на певний час, прищепите любов до рослин і природи загалом, що не було б зайвим в сучасному суспільстві, а й дасте навички, які згодом можуть їй знадобитись у повсякденному житті.
В шкільній програмі (трудове навчання) якщо й передбачені теми, які пов’язані з садівництвом, то вони починаються орієнтовно в третьому класі. Доти вважається, що подібні знання дитина не може повністю й цілеспрямовано засвоїти, та й вони не є настільки необхідними. Але, якщо до трьох років ми не можемо говорити про те, що в дитини є логіка, це ж не означає, що ми не можемо розв’язувати вправи і задачі, які сприяють розвитку мисленнєвої діяльності. Отже, саджаючи різноманітне насіння з малечею, ми гарно проводимо вільний час разом, озеленюємо наш дім, засвоюємо нові навички.
Марія Васюта, педагог мережі сімейних центрів «Азбука для батьків».
