Дитяча впертість і як з нею боротися

          Батькам дітей раннього віку (1-3 р.) нерідко доводиться стикатися з їхньою вередливістю та впертістю. Часто буває важко зрозуміти поведінку дитини, розібратися з причинами негативізму. Подумаємо разом: як поводитися батькам і що робити з некерованими малюками?

 

Одне батьки повинні пам’ятати завжди: діти вередують не тому, що вони хочуть розсердити своїх тат і мам, або досягти певної мети, вони просто не можуть вгамувати своє впертість. Це вище їхніх сил. Під час нападу впертості у дітей виробляється велика кількість адреналіну — гормону, що викликає стрес. І тут вони показують неймовірну силу, кидаються на підлогу, брикають ногами, розмахують руками, але найчастіше кричать, поки у них не перехопить подих. А віддихавшись, продовжують все по-новому.

 

Під час нападу упертості діти погано чують і бачать, не переносять, якщо в цей момент їх чіпають руками. Вони повністю не володіють собою.

 

Напади дуже стомлюють дітей: вони витрачають майже всі свої сили, а після відчувають себе спустошеними.

 

Що можуть зробити батьки? Передбачити, коли відбудеться черговий спалах впертості, можливо не завжди. Найкраща тактика – це надати дитині якомога більше фізичної свободи. Чи вже настільки погано, якщо під час прогулянки ваш малюк із задоволенням тупає по калюжах, або зайнятий пошуком корінців в землі?

 

Приступ впертості дітей іноді можна уникнути з самого початку. Вони не люблять, коли їх переривають під час гри. Не надавайте надто великого значення впертості. Візьміть до відома напад, але не дуже хвилюйтеся за дитину. Не намагайтеся в цей час що-небудь пояснювати вашому малюкові, зауваження, нотації в такій ситуації не мають сенсу. Він сильно збуджений і не може вас зрозуміти. Будьте в поведінці з дитиною наполегливі. Якщо ви сказали «Ні», залишайтеся і далі при цій думці. Діти дуже відчувають настрій батьків. Намагайтеся не показувати дитині свого роздратування, негативних емоцій. Це може посилити напад впертості. Не здавайтеся навіть тоді, коли напад впертості у дитини протікає в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне — взяти її за руку і відвести.

 

Що необхідно знати: період впертості починається приблизно з 18 місяців. Але є діти, які починають пручатися вже в перший рік життя. Як правило, фаза впертості закінчується після трьох років. Поодинокі напади впертості в більш старшому віці теж річ цілком нормальна. Хлопчики упираються частіше і сильніше, ніж дівчатка. Якщо діти після трьох років все ще продовжують часто пручатися, то ймовірніше мова йде про «фіксовану» впертість. Найчастіше — це результат вседозволеної поведінки батьків. Вони піддалися натиску з боку дитини.

 

Ірина Головіна, педагог мережі сімейних центрів «Азбука для батьків».

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь