Емоційний розвиток дитини – фізиологічне пояснення

Перші години після пологів пройшли, мама оговталась і почала помічати дивні речі – маля, яке тільки-но з’явилося на світ посміхається, або невдоволено крехтить, або плаче… Це —  емоції.                 В онтогенезі емоцій можна виділити чотири етапи:   Емоційний розвиток дитини – фізиологічне пояснення1) Новонароджений – переважають інстинкти, насамперед самозбереження та харчовий. 2) Немовля – органічне відчуття задоволення-незадоволення, приємного-неприємного. Це відчуття засноване на переробці екстеро- та інтерорецептивної інформації. Із цього відчуття поступово формується ставлення дитини до близьких. 3) З 3-4 до 12-14 років – поступовий розвиток коркових (епікритичних) емоцій. На початку цього періоду переважає зв’язок емоцій з органічними потребами, і лише на кінець цього періоду емоції набувають самостійного психічного вираження з переважанням уже коркової корекції органічних потреб і потягів. 4) Формування вищих емоцій, їх повний розвиток досягається лише в 20-22 роки. Почуття стають підвладними інтелектуальній переробці та розуму. В цей період людина в достатній мірі може пригнічувати і зовнішні прояви емоцій. Новонароджений переживає спочатку негативні емоції, що проявляються плачем та криком у відповідь на негативні впливи зовнішнього і внутрішнього середовища: холод, спазми пустого шлунку, тощо. Вираз обличчя, схожий на усмішку, можна помітити у дитини з перших днів життя, однак ця усмішка рефлекторна. Лише за декілька тижнів усмішка починає виникати на різні події зовнішнього світу, але вона ще недиференційована і виникає на різні події зовнішнього світу. Приблизно в 2,5 місяця з’являється соціальна посмішка, тобто звернена до іншого людського обличчя. З цього часу дитина вже потребує соціальних контактів. У віці 3-4 місяців при зустрічі з дорослим усмішка супроводжується загальною руховою реакцією – «комплексом пожвавлення». Варто зазначити, що у маленьких дітей будь-яка емоція широко поширюється, так як центральна нервова система ще незріла. Від 6 до 15 місяців відбувається активне відкладання мієліину у всіх найважливіших нервових трактах. Мієлин для нервових волокон часто порівнюють із ізоляцією для електропроводів – від полегшує цілеспрямовану передачу імпульсів. Тому порушення режиму (на приклад, годування із запізненням) або незвично строгий тон голосу може викликати неочікувану для батьків яскраву емоційну реакцію дитини. Загальна лабільність нервової діяльності дитини виражається також у тому, що емоції зазвичай короткочасні і швидко затухають – дитина може легко заплакати, але її також легко відволікти та викликати посмішку. До кінця першого року відносини дитини з оточуючим світом стають більш вибірковими. На нове, яскраве і незвичне явище дитина починає показувати емоційну реакцію здивування. Вона вже впізнає знайомі обличчя, проявляючи страх і незадоволення при наближенні незнайомця чи віддаленні матері. Цей тип поведінки зазвичай припиняється у дворічному віці. Вік близько двох років вважається важливим переломним етапом інтелектуального розвитку дитини. Дитина починає розуміти, що предмети і люди продовжують існувати навіть тоді, коли вона їх не бачить і не чує. Відчуття здивування замінюється допитливістю. На основі вродженого страху немовля до 3-5 років формується сором, що є соціальною формою страху. Гнів у немовля виникає лише при обмежені свободи рухів, а в 2-3 роки у дитини вже розвивається ревнивість і заздрість – соціальні форми гніву. Всі інші складні емоції та почуття розвиваються завжди на основі простих емоцій під впливом соціального навчання.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь