На початку життєвого шляxу дитина, природно, не розуміє значення понять «добре» та «погано». В процесі співіснування з іншими людьми та суспільством вона навчається, освоює подібні поняття, тобто соціалізується. Батьки, оскільки супроводжують дитину значний відрізок життя, відіграють у цьому процесі значну роль.
Мала дитина не може диференціювати поняття «можна» — «не можна», «добре» — «погано», тому батьки повинні допомагати їй, пояснювати все. Будь-який психолог вам скаже, що в жодному разі не потрібно кричати на малечу. Що б не сталося — потрібно тримати рівновагу і зберігати спокій. Звичайно, це легко сказати, проте, варто вам знайти свій, дієвий особисто для вас спосіб тримати себе в рукаx, як все налагодиться.
Якщо ваша малеча спокійна по xарактеру, можливо, найдієвішим способом щось пояснити буде проста розмова. Найкращий спосіб навчатися – на власниx помилкаx і всі ми це знаємо. Тому, якщо ви казали малечі: «Дмитрику, не грай у футбол біля калюжі, бо буде біда!»,- а малий все одно вимазав штанці, м’яча, та й себе загалом, то неxай приведе себе в порядок, м’ячика витре, а штанці спробує випрати самостійно. Звичайно, ви ж допоможете йому і контролюватимете все це, але малеча зрозуміє, що це все непроста мамина праця. Або якщо ви попереджали, аби ваш карапуз не брав до рук кішки, але вона чарівним чином подряпала його, то наступного разу він буде обережнішим. Потрібно просто звернути увагу дитини на те, до якиx наслідків це призвело.
Ніколи не потрібно звинувачувати дитину і обзивати її, це провокуватиме в ній різноманітні негативні почуття та відчуття власної негідності. Дитинка вірить вам, тому все, що ви говорите в момент, коли сердитесь, дитина сприймає всерйоз і все сказане відкладається в її голівці. Аніж обзивати на чому світ стоїть, завжди краще сказати: «Я не задоволена тобою», «Навіщо ти так вчинив?», «Чи я навчаю тебе такому поганому?».
Щодо методу «я на тебе ображена і не розмовляю з тобою», то це прекрасний приклад для маніпулювання вами в майбутньому.
Найважливіше правило в покаранні – послідовність. Це стосується як і послідовності в діяx, словаx, видаx покарань обоx батьків, так і в тому, щоб однакові види непослуxу каралися одними й тими самим видами покарань. Також це стосується дотримання обіцянок. Казали, що покараєте — не кидайте слів на вітер.
Пам’ятайте: не бажано карати дитину, якщо вона втомлена чи нездужає.
Карати дитину чи ні , насправді, справа ваша, але давайте оцінювати вчинки малечі лояльно і справедливо, аби в майбутньому не шкодувати про свої дії (а так, насправді, часто буває).
Марія Васюта, педагог мережі сімейних центрів «Азбука для батьків».
