Насправді страх є здоровою реакцією, яка допомагає дитині краще пристосуватися й уникати небезпечних ситуацій. Страх переходить у проблему тоді, коли з’являється як відповідь на уявлення або ж є перешкодою у нормальному щоденному функціонуванні.
Страхи — це ознака сильної внутрішньої напруги у дитини, причиною може бути те, що дитині важко справитися із життєвими труднощами, часто це емоційні переживання. Нерідко в ситуаціях сильної напруги із покращенням емоційного самопочуття дитини, в неї починає проявлятися прагнення до пізнання нового. Тобто саме «поганий настрій» блокує це бажання, тому емоційна допомога дорослих в таких випадках необхідна. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що несвідома сфера дитини шукає контакту з матір’ю.
Клінічний психолог Кевін Стід, який спеціалізується на лікуванні розладів поведінки дітей, розрізняє види страху, притаманні почерговим етапам розвитку дитини:
Вік Джерело страху
0-6 місяців шум
6-9 місяців падіння, інші дорослі (не ті, що опікуються дитиною
2 роки буря, потвори, великі об’єкти(автомобілі, поїзди)
3 роки тварини, темрява, перебування на самоті
4 роки великі тварини, вихід батьків з дому (вночі, на роботу тощо)
5 років темрява, падіння, пси
6 років потвори, духи, чарівниці, злодії, хтось або щось під ліжком, медичні або стоматологічні процедури.
Подібно як і у випадках з різними проблемами дитячого віку, багатьох розладів, спричинених страхом, можна уникнути, якщо батьки намагатимуться налагодити відкрите спілкування із дітьми й проявлятимуть до них ніжність як знак прийняття та любові.
Марія Сохацька, педагог мережі сімейних центрів «Азбука для батьків».
