fbpx

Ворожіння: за та проти

Выбор редакции

Чи замислювалися ви, чому церква забороняє ворожіння?
Чергова догма, або в цьому є сенс?
Ворожіння — це спроба заглянути в майбутнє, зазвичай з метою зрозуміти, що робити далі. Іноді ми гадаємо з цікавості, але є й люди, які на результаті ворожіння будують своє життя.

При виникненні складної ситуації, вони поспішають до ворожки за відповіддю.

 

 

Але чи дає вона її?

 

Якщо дивитися об’єктивно, то наше майбутнє не знає ніхто, бо воно багатоваріантно і залежить від наших дій, як у минулому, так і в сьогоденні. Чому ж зараз так популярні різні ворожіння?
Люди з різних причин не хочуть приймати самостійні рішення і хоча б частину відповідальності прагнуть перекласти на інших людей. Ворожка в цьому випадку підходить ідеально. Тут і виправдання у сприянні вищих сил, і думка людини, послугами якого користуються й інші люди. Ворожка стає своєрідним авторитетом, чиї слова людина сприймає, як керівництво до дії або ж бездіяльності.
Чому не варто гадати?

 

У православ’ї є чудова притча, що наочно показує реальну шкоду, яку може принести ворожіння. Розповімо її у вільному переказі.
В невеликому місці жили три друга, Олексій, Дмитро та Ілля. Вони були молоді, і кожен займався своєю улюбленою справою. Олексій був поетом, Дмитро — художником, а Ілля писав оповідання.
Одного разу в їх місто приїхала відома віщунка, і Олексій почав умовляти друзів до неї піти. Заглянути в майбутнє і дізнатися, що на їх чекає. Він почав переконувати друзів, що це буде цікаво і захоплююче. Дмитро з ним погодився та, хоча, не вірив у ворожок, вирішив піти з Олексієм, просто так — за компанію. Вони хотіли і Іллю взяти з собою, але скільки не вмовляли його, він не погодився. Ілля намагався і друзів переконати, сказавши, що ворожіння це гріх, що не можна дізнатися майбутнє, але марно.
На наступний день Олексій і Дмитро вирушили до ворожки. Вони пройшли через приймальню і увійшли в кімнату де панувала напівтемрява. У кріслі сиділа жінка. Ледве вони переступили через поріг вона заговорила. «Ви — сказала вона, обернувшись до Дмитра — станете великим художником, ваші картини висітимуть у найвідоміших галереях країни. А ось вас, юначе, — вона повернулася до Олексія — чекає невідомість, ваші вірші не принесуть вам слави і пошани». Вона відвернулася в сторону, де світитилася кулі, даючи зрозуміти, що аудієнція закінчена.
Друзі пішли від неї зі змішаними почуттями, окрилений Дмитро, і замислений Олексій. Прийшовши додому, вони розповіли Іллі про те, що трапилося, докорияючи, що той не пішов із ними. Ілля лише посміхнувся у відповідь.

 

Пройшли роки. Олексій після цього дня сильно змінився. З веселуна і оптиміста, він перетворився на похмуру людину, почав пити. Адже справа, яка йому подобалося не обіцяла йому успіху, тож і займатися нею він вважав безглуздим.
Однак і у Дмитра доля не склалася гладко. Він став більше бувати в галасливих компаніях, весело проводити час. Він зовсім закинув свої кисті, адже його чекав успіх. Він не бачив потреби тренуватися, відточувати майстерність, все і так буде. І в один прекрасний день, коли він все ж взяв у руки пензель, то зрозумів, що не може малювати. Не може створити щось дійсно варте. Він покінчив з собою…
Як же склалося життя у третього? Ілля продовжив писати свої розповіді, одружився. Він так і не став відомим письменником, але справа, якою він займався, приносила йому задоволення. Він прожив спокійну і радісне життя, без великих злетів, але й без падінь. Тож, знаючи, що він не стане знаменитим (що далеко не факт) Олексій, просто опустив руки і перестав творити. Дмитро ж, навпаки, засліплений майбутніми успіхами, зовсім забув про те, що потрібно працювати, і тільки тоді успіх прийде. Ілля не став дізнаватися своє майбутнє, він просто жив так, як міг, у нього не було ніяких нав’язаних ззовні обмежень. Він побудував своє життя, як умів. Адже життя інших теж могла скластися по-іншому, не повір вони в слова ворожки.
У притчі наочно показано, як слова ворожки змінили сприйняття світу у героїв. Вони направили їх дії по іншому шляху, можливо, це навіть не було їм визначено. Тобто по суті, випадкові слова, так поламали долі.

 

На питання чи варто ходити до ворожок, відповісти доведеться вам самим. Проте краще відповідальність за своє життя не передавати в руки чужої, малознайомої людини, яка діє з неясних вам спонукань.
Краще приймати рішення самостійно керуючись інтуїцією і думкою людей, яким ви довіряєте.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь

Рецепты

Партнеры

Vse.ua - сравнение цен на товары для детей и мам в Украине
Стоматология JazzDent - Позняки, Осокорки
aquamarket.ua Доставка воды – Онлайн супермаркет
«Профи Тойс» - интернет магазин детских игрушек из Европы."
https://dentectum.com.ua - стоматология в Киеве

Звездные родители

Похожие статьи

Чи замислювалися ви, чому церква забороняє ворожіння? Чергова догма, або в цьому є сенс? Ворожіння - це спроба заглянути в майбутнє, зазвичай з метою зрозуміти, що робити далі. Іноді ми гадаємо з цікавості, але є й люди, які на результаті ворожіння будують своє життя. При виникненні складної ситуації, вони поспішають до ворожки за відповіддю.     Але чи дає вона її?   Якщо дивитися об'єктивно, то наше майбутнє не знає ніхто, бо воно багатоваріантно і залежить від наших дій, як у минулому, так і в сьогоденні. Чому ж зараз так популярні різні ворожіння? Люди з різних причин не хочуть приймати самостійні рішення і хоча б частину відповідальності прагнуть перекласти на інших людей. Ворожка в цьому випадку підходить ідеально. Тут і виправдання у сприянні вищих сил, і думка людини, послугами якого користуються й інші люди. Ворожка стає своєрідним авторитетом, чиї слова людина сприймає, як керівництво до дії або ж бездіяльності. Чому не варто гадати?   У православ'ї є чудова притча, що наочно показує реальну шкоду, яку може принести ворожіння. Розповімо її у вільному переказі. В невеликому місці жили три друга, Олексій, Дмитро та Ілля. Вони були молоді, і кожен займався своєю улюбленою справою. Олексій був поетом, Дмитро - художником, а Ілля писав оповідання. Одного разу в їх місто приїхала відома віщунка, і Олексій почав умовляти друзів до неї піти. Заглянути в майбутнє і дізнатися, що на їх чекає. Він почав переконувати друзів, що це буде цікаво і захоплююче. Дмитро з ним погодився та, хоча, не вірив у ворожок, вирішив піти з Олексієм, просто так - за компанію. Вони хотіли і Іллю взяти з собою, але скільки не вмовляли його, він не погодився. Ілля намагався і друзів переконати, сказавши, що ворожіння це гріх, що не можна дізнатися майбутнє, але марно. На наступний день Олексій і Дмитро вирушили до ворожки. Вони пройшли через приймальню і увійшли в кімнату де панувала напівтемрява. У кріслі сиділа жінка. Ледве вони переступили через поріг вона заговорила. «Ви - сказала вона, обернувшись до Дмитра - станете великим художником, ваші картини висітимуть у найвідоміших галереях країни. А ось вас, юначе, - вона повернулася до Олексія - чекає невідомість, ваші вірші не принесуть вам слави і пошани». Вона відвернулася в сторону, де світитилася кулі, даючи зрозуміти, що аудієнція закінчена. Друзі пішли від неї зі змішаними почуттями, окрилений Дмитро, і замислений Олексій. Прийшовши додому, вони розповіли Іллі про те, що трапилося, докорияючи, що той не пішов із ними. Ілля лише посміхнувся у відповідь.   Пройшли роки. Олексій після цього дня сильно змінився. З веселуна і оптиміста, він перетворився на похмуру людину, почав пити. Адже справа, яка йому подобалося не обіцяла йому успіху, тож і займатися нею він вважав безглуздим. Однак і у Дмитра доля не склалася гладко. Він став більше бувати в галасливих компаніях, весело проводити час. Він зовсім закинув свої кисті, адже його чекав успіх. Він не бачив потреби тренуватися, відточувати майстерність, все і так буде. І в один прекрасний день, коли він все ж взяв у руки пензель, то зрозумів, що не може малювати. Не може створити щось дійсно варте. Він покінчив з собою... Як же склалося життя у третього? Ілля продовжив писати свої розповіді, одружився. Він так і не став відомим письменником, але справа, якою він займався, приносила йому задоволення. Він прожив спокійну і радісне життя, без великих злетів, але й без падінь. Тож, знаючи, що він не стане знаменитим (що далеко не факт) Олексій, просто опустив руки і перестав творити. Дмитро ж, навпаки, засліплений майбутніми успіхами, зовсім забув про те, що потрібно працювати, і тільки тоді успіх прийде. Ілля не став дізнаватися своє майбутнє, він просто жив так, як міг, у нього не було ніяких нав'язаних ззовні обмежень. Він побудував своє життя, як умів. Адже життя інших теж могла скластися по-іншому, не повір вони в слова ворожки. У притчі наочно показано, як слова ворожки змінили сприйняття світу у героїв. Вони направили їх дії по іншому шляху, можливо, це навіть не було їм визначено. Тобто по суті, випадкові слова, так поламали долі.   На питання чи варто ходити до ворожок, відповісти доведеться вам самим. Проте краще відповідальність за своє життя не передавати в руки чужої, малознайомої людини, яка діє з неясних вам спонукань. Краще приймати рішення самостійно керуючись інтуїцією і думкою людей, яким ви довіряєте.