fbpx
ДомойСемьяПраздники и традицииОсь і бабине літо настало!

Ось і бабине літо настало!

Выбор редакции

Осінь обережно прокладає свої стежки. Спадає спека, коротшають дні… Інколи «небо» плаче холодним дощем. Вересневі світанки імлисті, прохолодні.

Відлітають у вирій перелітні птахи, забираючи з собою на крилах тепло. Журавлі прощальним «курли-курли» розливають сум. Холодний вітер прибирає померклі барви природи.

Однак літо ще не забуває нагадувати про себе. У вересні, інколи навіть у жовтні, на два-три тижні встановлюється суха, сонячна, тиха й тепла погода. Здається, літо нагадало про себе…

У народі потепління осінньої пори зветься «бабине літо». Ця назва пов’язана з життям жінок-селянок. У цей час закінчуються польові роботи, і жінка тимчасово вивільняється від важкої праці та може трохи перепочити.

У Північнії Америці цей період називають «індіанським літом», бо забарвлення дерев стає схожим на яскравий одяг індіанців. «Літо бабусь» — кажуть німці, «баб’є лєто» — росіяни, а французі називають його «літом святого Мартиніка».

У повітрі літає павутиння. Легенда з Поділля розповідає: сонце взяло до себе дівчину, зробило її такою, що вона так само, як і сонце, жила, не ївши. Дівчина сидить і пряде без відпочинку, а восени видно, як у повітрі пливуть довгі нитки павутиння. Це від того, що дівчина пряде і нитки падають долу. За легендою з Бойківщини, павутиння з’єднує небо і землю. Душа, яка прилетіла до прірви, має пройти по кладці, як павук по павутинні.

Снують павутиння молоденькі павучки, які раз у житті вирушають у мандрівку. Вилізе павучок на високу рослину і починає випускати павутиння. А воно підхоплюється вітерцем, і крихітна комашка вже летить над землею, щоб оселитися на новому місці. Буває, через кілька кілометрів від насиджених місць приземлюються переселенці. Вітер інколи  піднімає їх високо, і це забезпечує далекий переліт. Буває, що «транспорт» відривається, і тому чимало порожнього павутиння блукає у повітрі. Сріблясті шовковисті нитки пливуть над річками й озерами, чіпляються за дерева, кущі, високі бур’яни, гойдаються на гілках, травах, осідають на ріллю і воду. У гарні сонячні дні особливо багато цих сріблястих струн.

Народні прикмети:

  • Павутиння це має цілющі властивості. Якщо його прикласти до рани, кровотеча зупиниться, рана швидко загоється.
  • Багато павутиння віщує сніжну зиму.
Предыдущая статья
Следующая статья

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь

Рецепты

Партнеры

Vse.ua - сравнение цен на товары для детей и мам в Украине
Стоматология JazzDent - Позняки, Осокорки
aquamarket.ua Доставка воды – Онлайн супермаркет
«Профи Тойс» - интернет магазин детских игрушек из Европы."
https://dentectum.com.ua - стоматология в Киеве

Звездные родители

Похожие статьи

Осінь обережно прокладає свої стежки. Спадає спека, коротшають дні... Інколи «небо» плаче холодним дощем. Вересневі світанки імлисті, прохолодні.

Відлітають у вирій перелітні птахи, забираючи з собою на крилах тепло. Журавлі прощальним «курли-курли» розливають сум. Холодний вітер прибирає померклі барви природи.

Однак літо ще не забуває нагадувати про себе. У вересні, інколи навіть у жовтні, на два-три тижні встановлюється суха, сонячна, тиха й тепла погода. Здається, літо нагадало про себе...

У народі потепління осінньої пори зветься «бабине літо». Ця назва пов’язана з життям жінок-селянок. У цей час закінчуються польові роботи, і жінка тимчасово вивільняється від важкої праці та може трохи перепочити.

У Північнії Америці цей період називають «індіанським літом», бо забарвлення дерев стає схожим на яскравий одяг індіанців. «Літо бабусь» - кажуть німці, «баб’є лєто» - росіяни, а французі називають його «літом святого Мартиніка».

У повітрі літає павутиння. Легенда з Поділля розповідає: сонце взяло до себе дівчину, зробило її такою, що вона так само, як і сонце, жила, не ївши. Дівчина сидить і пряде без відпочинку, а восени видно, як у повітрі пливуть довгі нитки павутиння. Це від того, що дівчина пряде і нитки падають долу. За легендою з Бойківщини, павутиння з’єднує небо і землю. Душа, яка прилетіла до прірви, має пройти по кладці, як павук по павутинні.

Снують павутиння молоденькі павучки, які раз у житті вирушають у мандрівку. Вилізе павучок на високу рослину і починає випускати павутиння. А воно підхоплюється вітерцем, і крихітна комашка вже летить над землею, щоб оселитися на новому місці. Буває, через кілька кілометрів від насиджених місць приземлюються переселенці. Вітер інколи  піднімає їх високо, і це забезпечує далекий переліт. Буває, що «транспорт» відривається, і тому чимало порожнього павутиння блукає у повітрі. Сріблясті шовковисті нитки пливуть над річками й озерами, чіпляються за дерева, кущі, високі бур’яни, гойдаються на гілках, травах, осідають на ріллю і воду. У гарні сонячні дні особливо багато цих сріблястих струн.

Народні прикмети:

  • Павутиння це має цілющі властивості. Якщо його прикласти до рани, кровотеча зупиниться, рана швидко загоється.
  • Багато павутиння віщує сніжну зиму.