fbpx
ДомойСемьяРодительский опытПоговори з моїм животиком, мама! Вчимо дитину самосціленню.

Поговори з моїм животиком, мама! Вчимо дитину самосціленню.

Выбор редакции

Вечір вдома.

Молодша донька вимагає від старшого брата допомогти встановити гру на комп’ютері. Їй — 5, йому — 12.

Він відвертається і йде. Дочка в гніві!

 

 

 

І раптом крик: «Мій живіт! У мене сильно, сильно, сильно болить живіт!». І починає бігати по кімнаті, скрутившись, притискаючи руки до живота.
– Чим тобі допомогти? Може, хочеш в туалет?
– Ні! Швидше погладь його!»

Сідаю, беру її на коліна, починаю гладити животик. Співаю спеціальну «лікувальну пісеньку»:
– У собачки болить, у коточка  болить, а у нашої крихітки-красуні не болить…
– Ні! Не проходить! Ти не так співаєш! І руки в тебе мокрі і до живота прилипають! А-а-а-а! Мій живіт!

Взиваю до «внутрішньої мудрості». Заспокоююся, беру тонкий, ніжний плед, лягаю на диван з донечкою. Обіймаю її і тихо, заплющуюючи очі та  повністю занурившись в дійство, повільно гладжу її животик…
–  А чому він такий засмучений? Запитай у животика, що він хоче?

І тихо кладу ручку дочки на хворий живіт, накриваючи. Донька вирішує, що це відмінна гра. Задумливо закриває очі (копіює природно))) і через секунд 30 каже:
–  Він не знає, чого хоче…
– Скажи йому, що ти його дуже любиш.  Запитай ще раз, що він хоче…
– Він нічого не хоче. Просто він на Микиту розсердився.
– Подякуй йому, що він допоміг тобі посердитися на Микиту. Він молодець! Скажи йому, що вже ненамє за що гніватися на Микиту, ми зараз самі встановимо гру.
– Більше непотрібно боліти.

Дочка повторює за мною всі фрази. Вдумливо, повністю включившись в гру.
– І як тепер твій животик? Як він себе почуває?
– Трошки болить…
– Скажи йому, що ти його дуже любиш і завжди любитимеш.

Дочка вигадує своє особисте послання животику про вічну любов та подяку.
– Ну що він зараз говорить? — питаю.
– Він хоче йти грати на комп’ютері, – з хитрою усмішкою відповідає моя п’ятирічка.
–  Ну, так тому і бути.

Це дуже простий механізм, він має складні назви в різних науках. У психотерапії, в гештальте, в психосоматиці, в гомеопатії. Але мета одна – налагодити контакт з власним тілом і собі дозволити не гасити, ту інформацію, яку несе в собі будь-який больовий симптом. Не так просто почути, що надсилає вам хворий орган. Але, прийнявши, полюбивши і подякувавши йому, ви пройдете більшу частину шляху до зцілення.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь

Рецепты

Партнеры

Vse.ua - сравнение цен на товары для детей и мам в Украине
Стоматология JazzDent - Позняки, Осокорки
aquamarket.ua Доставка воды – Онлайн супермаркет
«Профи Тойс» - интернет магазин детских игрушек из Европы."
https://dentectum.com.ua - стоматология в Киеве

Звездные родители

Похожие статьи

Вечір вдома. Молодша донька вимагає від старшого брата допомогти встановити гру на комп'ютері. Їй - 5, йому - 12. Він відвертається і йде. Дочка в гніві!       І раптом крик: «Мій живіт! У мене сильно, сильно, сильно болить живіт!». І починає бігати по кімнаті, скрутившись, притискаючи руки до живота. – Чим тобі допомогти? Може, хочеш в туалет? – Ні! Швидше погладь його!» Сідаю, беру її на коліна, починаю гладити животик. Співаю спеціальну «лікувальну пісеньку»: – У собачки болить, у коточка  болить, а у нашої крихітки-красуні не болить... – Ні! Не проходить! Ти не так співаєш! І руки в тебе мокрі і до живота прилипають! А-а-а-а! Мій живіт! Взиваю до «внутрішньої мудрості». Заспокоююся, беру тонкий, ніжний плед, лягаю на диван з донечкою. Обіймаю її і тихо, заплющуюючи очі та  повністю занурившись в дійство, повільно гладжу її животик... –  А чому він такий засмучений? Запитай у животика, що він хоче? І тихо кладу ручку дочки на хворий живіт, накриваючи. Донька вирішує, що це відмінна гра. Задумливо закриває очі (копіює природно))) і через секунд 30 каже: –  Він не знає, чого хоче... – Скажи йому, що ти його дуже любиш.  Запитай ще раз, що він хоче... – Він нічого не хоче. Просто він на Микиту розсердився. – Подякуй йому, що він допоміг тобі посердитися на Микиту. Він молодець! Скажи йому, що вже ненамє за що гніватися на Микиту, ми зараз самі встановимо гру. – Більше непотрібно боліти. Дочка повторює за мною всі фрази. Вдумливо, повністю включившись в гру. – І як тепер твій животик? Як він себе почуває? – Трошки болить... – Скажи йому, що ти його дуже любиш і завжди любитимеш. Дочка вигадує своє особисте послання животику про вічну любов та подяку. – Ну що він зараз говорить? - питаю. – Він хоче йти грати на комп'ютері, – з хитрою усмішкою відповідає моя п'ятирічка. –  Ну, так тому і бути. Це дуже простий механізм, він має складні назви в різних науках. У психотерапії, в гештальте, в психосоматиці, в гомеопатії. Але мета одна – налагодити контакт з власним тілом і собі дозволити не гасити, ту інформацію, яку несе в собі будь-який больовий симптом. Не так просто почути, що надсилає вам хворий орган. Але, прийнявши, полюбивши і подякувавши йому, ви пройдете більшу частину шляху до зцілення.