Ви можете бути хворі або злегка нездужати, ви можете банально втомитися або відчувати напад непереможної ліні, але такий момент буває в житті кожного батька завжди: ви хочете просто полежати, а дитина хоче, щоб ви рятували її від нудьги.Ми зібрали 12 варіантів хитрощів, до яких вдаються батьки, які намагаються поєднати дві дії (дати приставку або включити мультик виключаються!).
- «Коли я нездужаю, я пропоную синові побути поруч і написати бабусі лист про те, як пройшов наш день. Іноді він пише на папері, але частіше на ноутбуці ».
- «Ми граємо в гру “Хто сидить на моїй спині? »- Дитина сідає мені на спину і загадує, яку тварину він зараз зображує. Наприклад, кішку – нявкає, муркоче, злегка дряпає лапкою мені спину».
- «Можна пограти в масажний кабінет – ви лежите, а вам роблять масаж, як уміють».
- «Лежаче журі може оцінювати різні виступи – танцювальні, вокальні, акторські. Просто лежить і дозвольте дітям (особливо дівчаткам) влаштувати маскарад перед вами».
- «Ми любимо «ходити в похід» в такі моменти. Мені потрібно по можливості тільки лягти на підлогу. Ну ніби як я в поході підвернула ногу, і моя дочка змушена розбити намет, влаштувати привал, розвести багаття. Я не пручаюся тому, що в хід йдуть покривала з ліжок, натягнуті на стільці навколо мене, імпровізована вечеря на багатті у вигляді печива …»
- «Діти якось самі придумали на випадки мого поганого самопочуття гру в старого оповідача. Я вдаю, ніби я стара людина, яка пам’ятає тільки різні історії. І діти приносять мені різні іграшки, ставлять переді мною, і я розповідаю про них все, що приходить на розум. Іноді виходить дуже цікаво».
- «Мій син любить сам складати різні історії, і якщо зазвичай буває не до них, то в моменти, коли я лежу, син забирається до мене в ліжко і без угаву тараторить про такі неймовірності! Я часто засинаю під них, але він не ображається – я ж хвора. Іноді сам засинає поруч».
- «Є книги і розмальовки, які сильно подобаються дитині, але я ховаю їх якраз до такого ось лежачого випадку. Донька читає мені історію, по якій встигає скучити, або розфарбовує своїх улюблених принцес, сидячи поряд».
- «Тут і вигадувати нічого особливого не треба – ми граємо в лікарню. Хворий, звичайно ж, я. Донька – лікар, яка уважно оглядає мене, призначає ліки і лікує».
- «Коли я лежу, доньки користуються моментом і фарбують мені нігті, розчісують волосся, заплітають коси».
- «Чомусь моя донька в такі моменти любить грати в службу доставки. Моя роль – просто лежати і чекати кур’єра, а вона стукає у двері і каже «Служба доставки, вам посилка» і приносить мені якусь м’яку іграшку. Потім ще одну, і ще. Так, в кінці, я просто опиняюся під горою іграшок».
- «Я навчила свою доньку тихій грі. Її правила в тому, щоб вести себе тихо – можна грати в ляльки, малювати, будувати будиночки – протягом, скажімо, півгодини, говорити напівголосно, не бігати, не шуміти. А той, хто виграє – отримує приз. Скажімо, кіндер».