fbpx
HomeДіти і все про дітейКорисні казкиПовчальні казки для дітей

Повчальні казки для дітей

Сервисы

Існує безліч способів, які використовують батьки для виховання своїх дітей.

Казки можуть стати Вашим помічником у цьому процесі.

Пропонуємо Вашій увазі кілька корисних, повчальних казок.

Морквинка попливла (вчимося ділитися)

А морковка уплыла.... Родителям. Почитайте с малышом.. Почитайте с малышом.. №31 "Снігурок"

— Синочку, поїси сам і поділись із друзями.

Заєць нічого не відповів, але подумав, що й сам може з’їсти таку смачну морквину. Але гуляти одному йому було нудно, і він пішов на берег річки, до свого друга Бобрьонка.

А тато Бобер якраз зробив для свого синочка човник із вітрилом я веслами. Бобрьонок зібрався поплавати на ній по річці.

Побачивши Зайця, він закричав:

– Привіт, Рожевий Зай! Стригай до мене в човен, попливемо разом!

Заєць, тримаючи свою величезну моркву напереваж, зібрався стрибати в човен з високого берега. — Стривай! – крикнув тато Бобер. — Ти з цією морквою дуже важкий, човен перекинеться.

Краще розламай її навпіл, поділися з Бобрьонком. І їсте обидва, і човен у рівновазі буде. Але Заєць похотів і не захотів ділитися. Так і стрибнув із морквою в човен. А морквина й справді дуже важка виявилася. Човен перекинувся, Заєць із Бобрьонком впали у воду.

Тільки Бобрьонок добре плаває, йому не страшно. А зайці – звірі сухопутні, воду не люблять. Зайчик перелякався, морквину з лап випусти і кричить:

– Врятуйте! Допоможіть!

Бобри його на берег витягли, заспокоїли. Заєць струснувся, дух перевів. Радий, що не втопився. Ось тільки морквину шкода — попливла вона за течією. І голодний заєць залишився.

 

Казка про країну солодких булочок

Сказка про страну сладких булок (терапевтические сказки) | Семейный Круг

Якось бабуся привезла Васі дві великі солодкі булки з маком. Вася з’їв одну і почав просити другу. А мама каже:

— Годі. Ти одну з’їв, більше не можна, об’їжся.

Вася став пхикати. Хникав, хникав, втомився і непомітно заснув. Справа була після обіду. І наснився йому дивовижний сон. Наче йде він дорогою і раптом бачить високу кам’яну стіну. А у стіні – ворота. Над ними напис великими літерами: “Країна солодких булок”. Ворота відчинені. Вася і зайшов.

Тільки зайшов, бачить — прилавок стоїть, сповнений солодких булочок, тістечок, печива, пряників. 3а прилавком продавщиця на нього дивляться і питає:

– Хлопчику, хочеш булку?

— Хочу, тільки в мене немає грошей із собою.

— А ми не за гроші продаємо, а за бажання.

— Як це за бажання? – Здивувався Вася.

– Дуже просто. У тебе є якесь бажання?

– Є. Я хочу навчитися добре читати. Ну ось, відмовся від цього бажання, і отримаєш булку чи пряник – що хочеш.

Вася подумав: адже читати мені не обов’язково прямо зараз вчитися, встигну ще, а от булочку з’їсти хочеться зараз. І каже:

– Гаразд, відмовляюся.

Отримай Вася свою улюблену булочку з маком та шоколадною глазур’ю і далі пішов. У країні солодких булок все таке цікаве, красиве: дерева, квіти, дитячі майданчики з гойдалками, будиночками, гірками, драбинками. Вася все подивився, скрізь полазив. Знову їсти захотів. Бачить — ще один прилавок із солодощами. Він підійшов. Продавщиця запитує:

– Ти хочеш булочку?

– Хочу. Тільки грошей я не маю.

– А ми не за гроші продаємо, а за вміння.

— Як це за вміння? – Не зрозумів Вася.

– Дуже просто. Що ти вмієш?

— Та багато чого, — замислився Вася. — Бігати вмію, стрибати, кататися на велосипеді…

— Відмовся від якогось одного вміння, і отримаєш будь-яку булку.

— Добре, — каже Вася, — відмовляючись від уміння кататись на велосипеді.

Отримав Вася булку з повидлом, з’їв її. А потім питає у продавщиці:

— А чому тут дітей нема? Пограти нема з ким.

– Продавщиця відповідає:

— А діти геть там, у парку.

Вася пішов у парк і бачить: діти не бігають, не стрибають, не грають, а лежать нерухомо на лавках, на траві” Деякі на каруселях катаються. І всі товсті-претовсті. Вася зупинився і каже:

– Хлопці, чого ви лежите? Давайте пограємось, побігаємо.

А діти навіть не ворухнулися, тільки очима повели у його бік і відповідають:

– Ми не можемо. Ми відмовилися від бажання грати. І від уміння бігати і стрибати теж.

– Як? – Здивувався Вася. – Зовсім не можете?

Тут до Васі дійшло, що ж відбувається з дітьми в Країні солодких булок: вони поступово відмовляються від усіх своїх бажань та вмінь, гладшають, стають зовсім безпорадними. Йомустало страшно.

— Бам треба бігти звідси! Швидше! – закричав він.

— То ж ми не можемо бігати, — мляво відповіли одразу кілька людей. Інші навіть не глянули на нього.

Тоді Вася відчепив від каруселів самий місткий візок, посадив туди відразу кілька людей, впрягся в нього і бігцем потяг до виходу. Побачивши, що діти хочуть втекти, до них з усіх боків кинулися продавчині з лотками, повними усіляких солодких шарівок, язичків, пряників, рогаликів та пончиків і стали навперебій пропонувати все це дітям. Звичайно, для того, щоб отримати всі ці смаколики, треба було відмовитися від бажання покинути країну. Але Вася, навіть не відповідаючи продавщицям, припустив, що було сили. Він зрозумів, що зупинятись не можна. Тим більше, що дехто з його пасажирів був готовий піддатися на вмовляння.

Надвечір Вася, запряжений у візок, нарешті вирвався з цієї злощасної країни. Тільки пройшовши ворота, він зупинився, щоб перевести дух. Дуже хотілося їсти та пити. Діти в візку теж почали скаржитися на голод і спрагу. Вася озирнувся довкола і побачив вдалині село. Він знову впрягся в візок і потяг його до цього села. Там він постукав до одного з будинків. Відчинила двері старенька бабуся.

— Що вам, хлопці? — спитала вона.

— Чи не маєте ви роботи для нас? Ми готові працювати за їжу, – сказав Вася.

— Є робота, як їй не бути в селі, — відповіла бабуся. — Потрібно грядки прополоти, наколоти дрова, води принести, у будинку прибрати. Я вже стара, важко мені одній все встигнути. – Вилізайте! – скомандував Вася.

Товсті діти повздихали, покректали, а діватися нікуди, їсти хочеться. Дошкандибали до грядок, почали полоти. На щастя, від уміння полоти вони ще не встигли відмовитись. Усі грядки пропололи. Зголодніли — сил немає. Тоді господиня дала їм моркви, капусти, огірків, часнику, зелені, чорного хліба. Вони поїли, водою з колодязя запили і відчули себе набагато краще. Відпочили і почали працювати далі. Прожили вони у доброї бабусі цілий тиждень. Схудли, зміцніли. Усі бажання та вміння до них повернулися.

Попросили напрокат великий воз і вирушили до країни солодких булок — решту дітей рятувати. Забрали всіх, привезли до тієї самої бабусі. Вона всіх до себе взяла, усім роботу знайшла, всіх овочами та фруктами годувати стала. Діти за кілька днів одужали, знову стали сильні, рухливі, спритні, веселі.

А Вася з того часу їв солодкі булочки тільки зрідка та потроху.

Хто одружується з Вікою

иван царевич и змей горыныч(сказка, аудио сказка, мультик) - YouTube

У Вікі – великі красиві карі очі і кучеряве волосся. Васі вона дуже подобається, і він каже, що коли виросте, обов’язково одружується з нею. Ось тільки Віка нічого йому не відповідає…

Якось Вася, Віка та інші діти грали на дитячому майданчику. Раптом через ліс з’явився Змій Горинич. Він пролетів над дитячим майданчиком дуже низько, на льоту схопив Віку і знову полетів до лісу.

Що робити? Потрібно йти рятувати Віку. Вася та Федя скочили на свої велосипеди і помчали в погоню. Всі звірі та птахи охоче підказували їм, куди полетів змій. Вася та Федя мчали щодуху.

Раптом на їхньому шляху — річка. Не дуже широка, але мосту, ні броду немає. Федя сховав свій велосипед у кущах, швидко зняв штани, сорочку, шкарпетки та черевики та стрибнув у воду. А Вася роздягатися не вмів. Його мама завжди роздягала, хоч і бурчала, що вже велике. А тут немає мами. А без неї ніяк Вася не може роздягнутися. Сидить він, плаче. А тим часом Федя вже назад повертається разом із Вікою. Змія він переміг, Віку звільнив, допоміг їй річку переплисти. Вибралися вони на берег, одягнулися, сіли на велосипед і поїхали назад. І сказала Віка, що вийде заміж за Федю.

А Вася пожурився, погорював, а потім почав просити маму навчити його роздягатися та одягатися і з того часу завжди робив це сам.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Рецепты

Партнеры

Vse.ua - сравнение цен на товары для детей и мам в Украине
Стоматология JazzDent - Позняки, Осокорки
aquamarket.ua Доставка воды – Онлайн супермаркет
“Профи Тойс” - интернет магазин детских игрушек из Европы."
https://dentectum.com.ua - стоматология в Киеве

Звездные родители

Похожие статьи

Існує безліч способів, які використовують батьки для виховання своїх дітей. Казки можуть стати Вашим помічником у цьому процесі. Пропонуємо Вашій увазі кілька корисних, повчальних казок.

Морквинка попливла (вчимося ділитися)

А морковка уплыла.... Родителям. Почитайте с малышом.. Почитайте с малышом.. №31 "Снігурок" — Синочку, поїси сам і поділись із друзями. Заєць нічого не відповів, але подумав, що й сам може з'їсти таку смачну морквину. Але гуляти одному йому було нудно, і він пішов на берег річки, до свого друга Бобрьонка. А тато Бобер якраз зробив для свого синочка човник із вітрилом я веслами. Бобрьонок зібрався поплавати на ній по річці. Побачивши Зайця, він закричав: - Привіт, Рожевий Зай! Стригай до мене в човен, попливемо разом! Заєць, тримаючи свою величезну моркву напереваж, зібрався стрибати в човен з високого берега. — Стривай! - крикнув тато Бобер. — Ти з цією морквою дуже важкий, човен перекинеться. Краще розламай її навпіл, поділися з Бобрьонком. І їсте обидва, і човен у рівновазі буде. Але Заєць похотів і не захотів ділитися. Так і стрибнув із морквою в човен. А морквина й справді дуже важка виявилася. Човен перекинувся, Заєць із Бобрьонком впали у воду. Тільки Бобрьонок добре плаває, йому не страшно. А зайці – звірі сухопутні, воду не люблять. Зайчик перелякався, морквину з лап випусти і кричить: - Врятуйте! Допоможіть! Бобри його на берег витягли, заспокоїли. Заєць струснувся, дух перевів. Радий, що не втопився. Ось тільки морквину шкода — попливла вона за течією. І голодний заєць залишився.  

Казка про країну солодких булочок

Сказка про страну сладких булок (терапевтические сказки) | Семейный Круг Якось бабуся привезла Васі дві великі солодкі булки з маком. Вася з'їв одну і почав просити другу. А мама каже: — Годі. Ти одну з'їв, більше не можна, об'їжся. Вася став пхикати. Хникав, хникав, втомився і непомітно заснув. Справа була після обіду. І наснився йому дивовижний сон. Наче йде він дорогою і раптом бачить високу кам'яну стіну. А у стіні – ворота. Над ними напис великими літерами: "Країна солодких булок". Ворота відчинені. Вася і зайшов. Тільки зайшов, бачить — прилавок стоїть, сповнений солодких булочок, тістечок, печива, пряників. 3а прилавком продавщиця на нього дивляться і питає: - Хлопчику, хочеш булку? — Хочу, тільки в мене немає грошей із собою. — А ми не за гроші продаємо, а за бажання. — Як це за бажання? - Здивувався Вася. - Дуже просто. У тебе є якесь бажання? - Є. Я хочу навчитися добре читати. Ну ось, відмовся від цього бажання, і отримаєш булку чи пряник – що хочеш. Вася подумав: адже читати мені не обов'язково прямо зараз вчитися, встигну ще, а от булочку з'їсти хочеться зараз. І каже: - Гаразд, відмовляюся. Отримай Вася свою улюблену булочку з маком та шоколадною глазур'ю і далі пішов. У країні солодких булок все таке цікаве, красиве: дерева, квіти, дитячі майданчики з гойдалками, будиночками, гірками, драбинками. Вася все подивився, скрізь полазив. Знову їсти захотів. Бачить — ще один прилавок із солодощами. Він підійшов. Продавщиця запитує: - Ти хочеш булочку? - Хочу. Тільки грошей я не маю. - А ми не за гроші продаємо, а за вміння. — Як це за вміння? - Не зрозумів Вася. - Дуже просто. Що ти вмієш? — Та багато чого, — замислився Вася. — Бігати вмію, стрибати, кататися на велосипеді... — Відмовся від якогось одного вміння, і отримаєш будь-яку булку. — Добре, — каже Вася, — відмовляючись від уміння кататись на велосипеді. Отримав Вася булку з повидлом, з'їв її. А потім питає у продавщиці: — А чому тут дітей нема? Пограти нема з ким. - Продавщиця відповідає: — А діти геть там, у парку. Вася пішов у парк і бачить: діти не бігають, не стрибають, не грають, а лежать нерухомо на лавках, на траві" Деякі на каруселях катаються. І всі товсті-претовсті. Вася зупинився і каже: - Хлопці, чого ви лежите? Давайте пограємось, побігаємо. А діти навіть не ворухнулися, тільки очима повели у його бік і відповідають: - Ми не можемо. Ми відмовилися від бажання грати. І від уміння бігати і стрибати теж. - Як? - Здивувався Вася. - Зовсім не можете? Тут до Васі дійшло, що ж відбувається з дітьми в Країні солодких булок: вони поступово відмовляються від усіх своїх бажань та вмінь, гладшають, стають зовсім безпорадними. Йомустало страшно. — Бам треба бігти звідси! Швидше! - закричав він. — То ж ми не можемо бігати, — мляво відповіли одразу кілька людей. Інші навіть не глянули на нього. Тоді Вася відчепив від каруселів самий місткий візок, посадив туди відразу кілька людей, впрягся в нього і бігцем потяг до виходу. Побачивши, що діти хочуть втекти, до них з усіх боків кинулися продавчині з лотками, повними усіляких солодких шарівок, язичків, пряників, рогаликів та пончиків і стали навперебій пропонувати все це дітям. Звичайно, для того, щоб отримати всі ці смаколики, треба було відмовитися від бажання покинути країну. Але Вася, навіть не відповідаючи продавщицям, припустив, що було сили. Він зрозумів, що зупинятись не можна. Тим більше, що дехто з його пасажирів був готовий піддатися на вмовляння. Надвечір Вася, запряжений у візок, нарешті вирвався з цієї злощасної країни. Тільки пройшовши ворота, він зупинився, щоб перевести дух. Дуже хотілося їсти та пити. Діти в візку теж почали скаржитися на голод і спрагу. Вася озирнувся довкола і побачив вдалині село. Він знову впрягся в візок і потяг його до цього села. Там він постукав до одного з будинків. Відчинила двері старенька бабуся. — Що вам, хлопці? — спитала вона. — Чи не маєте ви роботи для нас? Ми готові працювати за їжу, - сказав Вася. — Є робота, як їй не бути в селі, — відповіла бабуся. — Потрібно грядки прополоти, наколоти дрова, води принести, у будинку прибрати. Я вже стара, важко мені одній все встигнути. - Вилізайте! - скомандував Вася. Товсті діти повздихали, покректали, а діватися нікуди, їсти хочеться. Дошкандибали до грядок, почали полоти. На щастя, від уміння полоти вони ще не встигли відмовитись. Усі грядки пропололи. Зголодніли — сил немає. Тоді господиня дала їм моркви, капусти, огірків, часнику, зелені, чорного хліба. Вони поїли, водою з колодязя запили і відчули себе набагато краще. Відпочили і почали працювати далі. Прожили вони у доброї бабусі цілий тиждень. Схудли, зміцніли. Усі бажання та вміння до них повернулися. Попросили напрокат великий воз і вирушили до країни солодких булок — решту дітей рятувати. Забрали всіх, привезли до тієї самої бабусі. Вона всіх до себе взяла, усім роботу знайшла, всіх овочами та фруктами годувати стала. Діти за кілька днів одужали, знову стали сильні, рухливі, спритні, веселі. А Вася з того часу їв солодкі булочки тільки зрідка та потроху.

Хто одружується з Вікою

иван царевич и змей горыныч(сказка, аудио сказка, мультик) - YouTube

У Вікі - великі красиві карі очі і кучеряве волосся. Васі вона дуже подобається, і він каже, що коли виросте, обов'язково одружується з нею. Ось тільки Віка нічого йому не відповідає... Якось Вася, Віка та інші діти грали на дитячому майданчику. Раптом через ліс з'явився Змій Горинич. Він пролетів над дитячим майданчиком дуже низько, на льоту схопив Віку і знову полетів до лісу. Що робити? Потрібно йти рятувати Віку. Вася та Федя скочили на свої велосипеди і помчали в погоню. Всі звірі та птахи охоче підказували їм, куди полетів змій. Вася та Федя мчали щодуху. Раптом на їхньому шляху — річка. Не дуже широка, але мосту, ні броду немає. Федя сховав свій велосипед у кущах, швидко зняв штани, сорочку, шкарпетки та черевики та стрибнув у воду. А Вася роздягатися не вмів. Його мама завжди роздягала, хоч і бурчала, що вже велике. А тут немає мами. А без неї ніяк Вася не може роздягнутися. Сидить він, плаче. А тим часом Федя вже назад повертається разом із Вікою. Змія він переміг, Віку звільнив, допоміг їй річку переплисти. Вибралися вони на берег, одягнулися, сіли на велосипед і поїхали назад. І сказала Віка, що вийде заміж за Федю. А Вася пожурився, погорював, а потім почав просити маму навчити його роздягатися та одягатися і з того часу завжди робив це сам.