В силу особливостей розвитку людський дитинча народжується досить біологічно слабким. І як наслідок. Тривалий час потребує суспільстві дорослих наставників. Абсолютно нормально, якщо він відчуває прихильність до матері або батьку, вихователю в дитячому садку або першій вчительці. Але тільки в тому випадку, якщо ця прихильність не є травмоопасной для його психіки і не викличе наслідки у вигляді соціальної ізоляції в майбутньому.
Багатолика прихильність
Згідно однойменної психологічної теорії, дитячо-материнська прив’язаність буває 4 видів:
- безпечна прихильність – відноситься до найбільш сприятливої ситуації як для матері, так і для дитини, формується при гармонізації кількості тепла і емпатії до малюка, що заповнюють в найбільш повній мірі його фізіологічні та психологічні потреби, які сприяють формуванню довірчих відносин і довіри до оточуючих і до світу;
- уникає прихильність – характерна для дітей, які пережили досвід відмови, коли батьки ігнорують потреби малюка і не підтримують його емоційно, і проявляється в свідомому уникненні матері для того, щоб одночасно бути досить далеко, щоб уникнути відкидання, а й досить близько, щоб відчувати себе в безпеки. Надалі така модель стане причиною відокремлення особистості, постійного вибудовування «стін» між собою і оточуючими;
- амбівалентна прихильність – виробляється у дітей, батьки яких непослідовні і непередбачувані в процесі виховання, то вони є, то їх немає, то сувора заборона раптом виявляється спонуканням до дії, наслідком такої моделі поведінки є низька самооцінка і страх залишитися на самоті;
- дезорієнтована прихильність – найбільш несприятливий вид, найчастіше зустрічається в сім’ях, де діти ростуть в атмосфері насильства або піддаються фізичному насильству з боку близьких. Поведінкові реакції таку дитину абсолютно непередбачувані і не залишають шансу на побудову нормальних відносин ні з близькими, ні з оточуючими.
Єдиною нормальною прихильністю є безпечна. Всі інші види відносяться до травмонебезпечним, наслідки яких потребує корекції поведінкових реакцій.
Будь-який вид прихильності, що розвивається в ситуаціях, коли дитина відчуває дефіцит задоволення потреб, проявляється у нього болючою тривожністю, агресією, капризами і сором’язливістю.
Корекція батьківських помилок
Небезпечна дитяча прихильність може бути скоригована. І допомогти в цьому можуть дитячий сад і школа в особі вихователів і вчителів. Адже педагоги – це не механічні роботи, навчальні основам предмета. Це перш за все куратори навчально-виховного процесу, в якому виховання відіграє не останню роль.
Тривожність, сором’язливість і відстороненість дітей, які відчувають небезпечну прихильність до матері успішно коригуються вихователями та вчителями початкової школи. Зрозуміло, тільки досвідченими і відповідальними фахівцями, які пройшли підготовку та розбираються в тонкощах дитячої психології. Діагностувати дитини, яка потребує корекції поведінки. Вихователь може по зайвої «Солодкий», яка є наслідком відчуття безпеки дитини біля свого наставника.
Потенціал вихователів дозволяє їм залучити дитину в спільну гру, заохочуючи перші невпевнені кроки на зустріч до навколишньої дійсності. Натхнення і емоційна підтримка стають поворотним механізмом для дітей.
Якщо цей момент буде упущений, то тривожність перейде з дитиною в початкову школу. Але і це не вирок, якщо він потрапить до досвідченого викладача, який вміє діагностувати і скорегувати поведінку учня. При чому така корекція може відбуватися нерозривно з навчальним процесом. Від вчителя лише потрібне терпіння, турбота і підтримка, які здатні з маленького агресора створити повноцінного члена суспільства.
Батькам же, які допустили помилки, необхідно відповідально ставитися до вибору наставників. Спільні дії обов’язково приведуть до благотворним змін в поведінкових реакціях дитини і посприяють його гармонійному розвитку.