Про спільний сон багато пишуть, багато суперечок, багато суперечливих думок. Спробуймо розібратися трошки.
Малюк живе з мамою цілим 9 місяців, він з нею їсть, спить, ходить, слухає музику і ще багато чого робить не окремо. Народжуючись, дитина переходить у новий світ. Якщо в животі у мами його світ відчуваємо, його грані і стіни можна було поторкати ручками і ніжками, вони, під кінець вагітності, вже заважали тіснотою, і малюк прагнув назовні, то там, зовні, світ стає страшним. Він лякає своєю невловимістю, величиною, звуки стають сильнішими, запахи та фарби – яскравіші, і грані цього світу вже ручками-ніжками не відчуєш. І дитина, переживаючи цей стрес, прагне знайти комфорт там, де йому було раніше добре – біля мами, з її таким знайомим голосом і запахом, ще з утроби записаним на скоринку його ще такого маленького головного мозку.
Тому прагнення спати разом із мамою – це потреба малюка, нормальна, це не примха, не маніпуляція і не шкідлива звичка, і вже тим більше – малюк до цього не звикає та не привчається. Для нього спати поряд з мамою – природно та нормально.
Спільний сон для малюка часто потрібний. Іноді ця необхідність тимчасова (на період прорізування зубів, коліки або ще щось), іноді триваліша – до моменту дозрівання нервової системи та відокремлення себе від мами. У тому, що спільний сон дитині іноді потрібен, немає нічого страшного.
Чому не варто боятись спільного сну? Багатьох лякають бабусі-тітки-педіатри тощо. тим, що малюк звикне спати в ліжку з батьками і потім його важко перевчити до окремого спального місця. Це не так.
Малюк звик бути разом з мамою, і якщо він виявляє потребу спати разом – ви його не привчіть до спільного сну, а підтримайте в ньому відчуття комфорту, спокою, безпеки і, коли прийде час, малюк спокійно навчиться бути самостійним і під час сну.
Ще один страх перед спільним сном – страх придушити малюка. Мама, вже будучи вагітною, має чуйний сон, вона уві сні контролює свою позу, щоб не передавити животик. Ці навички з народженням малюка лише посилюються. Звичайно ж, якщо мама не перебуває під впливом алкоголю, не хвора, не випила сильнодіючих ліків і не є на межі безсилля та втоми. Малюкові уві сні нічого не загрожує, тим більше, він може й голос подати у разі дискомфорту.
Щодо особистого інтимного життя мами та тата при спільному сні – вона можлива. Головне – бажання та фантазія.
Звичайно, якщо малюк спить окремо добре, рідко прокидається і мамі не доводиться постійно бігати туди-сюди ночами (а це призводить до недосипання та втоми, а це в свою чергу може призвести до зниження лактації), то у спільному сні може не виникнути потреби .
Коли спільний сон є необхідним:
- коли малюк хворий (контроль за температурою тіла (щоб не розкривався), за ковдрою, за диханням)
- коли є проблеми з лактацією, оскільки для налагодження лактації важливий тілесний контакт і часті прикладання, що найкраще заповнюються саме при спільному сні
- коли ви відчуваєте, що малюкові протягом дня не вистачає вашої уваги, і він стає примхливим або впертим, розлюченим – спільний сон допоможе привертати увагу, що бракує вдень
- коли малюк спить неспокійно, часто прокидається чи має якісь нічні страхи.
Як бачимо, у сні багато плюсів і багато стереотипів про нього, які заважають оцінювати плюси та мінуси об’єктивно.
Якщо повний спільний сон вам з якихось причин не підходить, але малюк його потребує, можна використовувати варіанти адаптивного спільного сну:
- частковий сумісний сон, коли після годування малюк укладається спати в ліжечко, а після нічної або ранкової годівлі залишається досипати вже біля мами до повного пробудження.
- до свого ліжка або дивану присунути дитяче ліжечко, опустити або зняти боковинку (або витягнути прутики), і таким чином розширити спальне місце. При такому сні у малюка зберігається індивідуальне спальне місце, але при цьому мама спить поруч з ним.
Який варіант сну ви б не вибрали, головна умова – щоб усім було зручно і добре, і щоб при виборі варіанта на вас не впливали стереотипи, колишній досвід або поради оточуючих, краще дивитися на себе і малюка, і виходити з цих потреб.
Спокійних вам із малюком снів!
Наталія Черненко