Величезна кількість батьків із дітьми залишилася на окупованій росіянами території України. Декому вдалося вивезти дітей із бабусями та дідусями до безпечних регіонів і навіть до інших країн, але більшості – ні. Для тих, хто залишився, є серйозна проблема забезпечення сім’ї. Причому так, щоб не потрапити за ґрати за колабораціонізм після звільнення з окупації.
Зрада – серйозний злочин, і вчинити його легко легкого. Одні йдуть на допомогу військовим терористам із РФ свідомо. Інші з міркувань харчування. Треті – через незнання законів війни.
Ця стаття призначена на допомогу третім. Уникнути страшної помилки колабораціонізму та не залишити дітей на тривалий термін без батьківського піклування допоможе знання прав мешканців окупованих територій.
Чим загрожує зрада
Понести покарання за просування інтересів окупантів можуть як громадяни України, так і особи без громадянства, і навіть іноземці. Після запровадження воєнного стану український законодавець доповнив Кримінальний Кодекс України двома статтями – «Допомагання державі-агресору» та «Колобораційна діяльність». Покарання за цими статтями таке:
- найлегше – позбавлення права на роботу на певних посадах або занять певною діяльністю на строк 10-15 років;
штраф до 170 тис. грн. (10 неоподатковуваних мінімумів);
- до 2 років виправних робіт;
- арешт на 6 міс., позбавлення волі на 3-15 років або взагалі довічне ув’язнення з конфіскацією або без майна.
За статтею «Колобараційна діяльність» передбачено покарання та юридичних осіб.
Будь-який із перелічених пунктів у тому чи іншою мірою позначиться інтересах дітей.
Що вважається зрадою
За що українські суди можуть карати? Перелік злочинів дуже широкий. Ось він:
- публічні заклики до порушення суверенітету України, прийняття легітимності окупаційної влади, підтримки дій окупантів;
- добровільна робота в органах окупаційної влади;
- організація та співучасть у ній виборів до органів окупаційної влади;
- служба у незаконних збройних формуваннях та частинах регулярної армії загарбників;
- економічне співробітництво з агресором;
- організація та активна участь в інформаційних, політичних заходах окупантів;
- допомога у всіх його видах.
Детальний опис наведених пунктів міститься у текстах законів.
Зрозуміло, що вчиняти такі злочини не варто.
Як не стати колаборантом та при цьому мати роботу в окупації? Насамперед про інтереси людей має подбати роботодавець. Верховна Рада ухвалила, а президент України підписав закон «Про забезпечення прав та свобод громадян та правового режиму на тимчасово окупованій території України». Документ свідчить, що бізнес під окупацією може працювати за умови зміни податкової адреси. При влаштуванні на роботу або продовженні співробітництва в компанії варто перевірити, чи це зроблено.
Робота є життєво важливою для банального виживання. Тому Женевська конвенція 1949 року не передбачає будь-яких обмежувальних заходів щодо трудових відносин за умов окупації. Більше того, є низка фахівців, які зобов’язані надавати послуги навіть ворогові. Наприклад, медики. Щодо них колабораціонізмом вважатиметься лише їхня активна позиція з працевлаштування на керівні посади в медичних структурах управління окупаційної влади.
Зазначимо, що зрадою може вважатися надання послуг окупантам. А от надання послуг населенню на тимчасово непідконтрольних Україні територіях не переслідуватиметься.