“Ручна дитина” або Чи носити малюк на руках?

Мабуть, будь-яка бабуся вам відповість: “У жодному разі! Звикне до рук, потім не злізе! З народження треба привчати до свого ліжечка!” “Кричить? Дай йому соску, колиску похитай, і нехай спить, він же тобою маніпулює!”

Насправді, новонароджений не вміє маніпулювати і кричить, тільки якщо щось не так. А що може бути не так у такого малюка? Це якщо його потреби не задовольняються. І в першу чергу, він потребує близькості з мамою, потім – пізнання навколишнього світу і тільки потім – задоволення фізіологічних потреб (голод, дискомфорт і т. д.)

Чому ж близькість з мамою така важлива для новонародженого? Справа в тому, що за 9 місяців він звик існувати в тісному, теплому світку, під звуки стукоту маминого серця та її голосу. А цей світ для нього поки що дуже великий, галасливий, абсолютно чужий і незрозумілий. І який він – добрий чи злий, і від нього весь час треба чекати на удар у спину? Ставлення до світу (доброзичливому чи непередбачуваному) закладається в дитинстві на все життя. І мама для малюка – це не просто мама, а опора та якір, який поєднує з тим затишним світком, у якому було все так добре та знайомо. Адже пахне від неї так само, біля неї тепло, знову чутно знайомий стукіт серця і завжди поруч сися – те добре, що дав новий світ. А раз у цьому світі так само здорово, як і в тому, значить і він такий же хороший.

Ще один плюс близькості мами – груди з молочком завжди в зоні досяжності. Адже в животі почуття голоду і спраги малюка задовольнялися миттєво, то чому тепер має бути інакше? А до голоду та спраги додається ще й смоктальний рефлекс, який теж має бути задоволений (і не соскою, яка псує прикус і може викликати відмову від грудей). До речі, малюк спочатку навіть не відрізняє себе від мами, йому здається що мама, груди – це все він, як рука чи нога. А щоб ви відчували, якби ваша рука чи нога від вас періодично тікали? Себе окремо від мами він почне усвідомлювати набагато пізніше.

А що робити, якщо Болить у спині? Зовсім необов’язково дитину тільки носити, можна й посидіти, полежати разом (мама тим часом може відпочити, почитати книжку, поспати). Або можна використовувати слінг – спині буде набагато легше, ви зможете зайнятися домашніми справами, і малюк буде з вами.

Звідки тоді беруться «ручні» діти? Коли малюк підросте, на перший план виходить потреба у пізнанні навколишнього світу. Дитина відповзатиме, відходитиме від мами, вивчатиме величезний світ і перспективи, що відкрилися перед ним. Поступово відстань від мами та час, проведений не з нею, збільшуватимуться. І тут для мами дуже важливо відпустити дитину, дати їй можливість самостійно пізнавати світ. Через зайву опіку («Ах, не вповзай від мене занадто далеко!», «Давай-но я тебе сама перенесу, тут складно йти!») дитина може вирішити: «Навколишній світ, напевно, дуже страшний, раз мама так хвилюється краще вже взагалі з ручок не злазити. Та й взагалі, навіщо щось робити самому (ходити), якщо мама це чудово зробить замість мене! А ще, швидше за все, на ручки почнуть проситися діти, які в дитинстві цього недоотримали, перевіряючи таким чином, чи любить їх мама (для малюків, які перші місяці були з мамою весь час, це очевидно).

Отже, носіння на руках задовольняє найголовнішу потребу новонародженого – близькість до мами, і формує свідомість того, що світ, до якого він прийшов – доброзичливий. Крім того, постійна близькість мами та малюка стимулює та налагоджує лактацію, задовольняє почуття голоду та спраги за першим покликом. Дитина розвивається і пізнає світ, бо мама носить її скрізь із собою та про все розповідає. Торкаючись малюка голими животиками, ви також допомагаєте йому позбутися колік.

То чи носити на руках? Так! І якнайбільше!