Знаючи, які реакції крихітного немовляти можна вважати нормою, ви більше не хвилюватиметеся марно!
Немовля нагадує чарівного пупсика тільки своїми розмірами: ідеальної лялькової поведінки від нього не вдасться досягти. Крихітка то сопить, то ікає, то добу не ходить по-великому, додаючи в скарбничку маминих заворушень чергові тривожні «інвестиції». Не панікуйте, якщо вам раптом здасться, що з малюком «щось не те». Найчастіше підвищене хвилювання молодих мам викликають найбанальніші та природні з погляду немовлятної природи явища. А всьому виною — міфи про «нездорові» реакції малюток.
Міф 1. Погано, якщо у малюка уривчасте дихання.
Тисячі мам у перші дні після пологів не замикають ночами очей. Вони охороняють сон своїх ненаглядних діток, милуються їх ніжними личками і дуже уважно прислухаються до дихання. Ось воно ледве чутне — і материнська уява щосили малює картини, одна похмуріша за іншу. І даремно: у новонароджених малюків нерегулярне дихання – норма. Вони можуть навіть знатно похропувати лежачи на спинці або бочці, і це теж у межах допустимого. Якщо незвичайне дихання – постійна особливість сплячого малюка, спіть спокійно, все добре. Лікарської уваги вимагають лише випадки, коли звичний малюнок малюткиного дихання змінюється різко: наприклад, малюк то дихав спокійно і розмірено носиком, то раптом почав уривчасто ловити повітря ротом.
Міф 2. Якщо уві сні і наяву тіло малюка сіпається — значить, він схильний до епілепсії. У багатьох діток під час плачу або сильного невдоволення тремтить підборіддя (медичною мовою — тремер). Це зовсім не означає, що малюк з народження страждає на нервовий розлад, небезпечний для його здоров’я. Просто нервова система новонародженого поки що недосконала, процеси збудження та гальмування на м’язовому рівні розвинені слабо. Мине 2-3 місяці – і дивна реакція малюка зійде нанівець.
Крім того, ваш малюк має повне право іноді здригатися уві сні від несподіваних для нього звуків. Такими подразниками найчастіше бувають звичні дорослим (але не новонародженому) ледь чутні побутові шуми: стукіт за стіною у сусідів, завивання повітря у вентиляційних трубах тощо.
Міф 3. Якщо дитина ікає, вона замерзла. Всі знають, що гикавче немовля потрібно якнайшвидше укутати або ж… налякати! І перше, і друге протиікотні засоби далекі від істини.
Не виключено, що така реакція дитячого організму може стати відповіддю на охолодження, але не завжди. Адже найчастіше малюк починає гикати під час і відразу після прикладання до маминих грудей, де так тепло і затишно… У чому ж справа? Найочевидніша причина гикавки новонародженого малюка — жадібне смоктання маминих грудей, у процесі якого він наковтався повітря або переїв, отримавши багато жирної їжі. Повний шлуночок тисне на діафрагму, нервові закінчення якої дратуються, відправляють у мозок імпульс і відразу отримують назад “відповідь” – діафрагма починає часто-часто скорочуватися, при цьому легені хапають повітря, виробляючи специфічний звук. Шкоди від гикавки немає, але й особливої користі теж, крім однієї – вона не дає крихітному ненажеру продовжити трапезу, що затягнулася, або заповнювати свій шлуночок додатковими порціями повітря. Так що вживайте заходів, що відповідають причині (просто носите дитину стовпчиком або обійміть, злегка притиснувши до свого тіла, а потім знову прикладіть малюка до грудей). Але в жодному разі не намагайтеся позбавити малюка від гикавки переляком — побережіть його ніжну психіку!
Міф 4. Якщо новонароджений покашлює і чхає, він хворий. Не поспішайте на чому світло варто ганьбити працівників пологового будинку або недбайливого чоловіка (бабуся, дідусь і т. д.), застудили вашого крихту. Можливо, вони абсолютно ні до чого. Рідкісне сухе покашлювання у дитини перших тижнів життя – звичайне і цілком нормальне явище. Супутнє чхання може викликатися наявністю в носику сухих скоринок. Обидва «брехливі» процеси провокуються бажанням дитячого організму очиститися від накопиченого і зовсім не потрібного допологового «сміття». Інша справа рідкі сопельки або гучний, хрипкий кашель малюка — про них потрібно обов’язково повідомити лікаря-педіатра або патронажну сестру.
Міф 5. Якщо новонароджений протягом першої доби не мочиться, у нього вроджені проблеми з нирками. Доти, доки у матусі не прибуде молоко в достатній кількості (а це відбувається на 3-5 добу після пологів), писати крихті практично нічим (чого не скажеш про первородний калі – меконію). Не переживайте, на 3-4 день після народження малюк справно мочитиме пелюшки та підгузки — до двох десятків разів на добу!
Міф 6. У дитини «неправильний» стілець — треба боротися із запором та дисбактеріозом. Схожий на смолу темний зелено-чорно-коричневий меконій тільки до 4-5 дня життя крихти замінюється на рідкіший і світліший стілець жовтого кольору. Так і має бути. Крім того в «новому» калі ви можете виявити білі грудочки, що нагадують зернятка гірчиці. Ці створені згустки молока – також нормальне явище, що відображає спроби кишечника навчитися перетравлювати та засвоювати грудне молоко.
Таку картину ви спостерігатимете по кілька разів на день (найчастіше після кожного годування), але навіть якщо у малюка стілець день або два відсутня, не потрібно бити на сполох. Відсутність калу до чотирьох днів поспіль – варіант норми для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Швидше за все, його кишечник засвоює практично все молочко без залишку.
Якщо стілець набув зеленого (червоний) відтінок, це також не повинно вас лякати: годуйте малюку на вимогу, обов’язково стежачи за тим, щоб він отримував як переднє (прозоре або блакитне кольору, що випливає з грудей на самому початку годування), так і заднє ( жирне, жовтуватого кольору, що виділяється в другій половині трапези) молочко – і в підгузку дитини знову настане краса. Кольоровий відтінок калу часто свідчить про те, що малюк просто не наїдається. Заодно підкоригуйте свою дієту, можливо, колір з’явився від з’їденого вами яскравого продукту (наприклад, буряків або моркви).
Найчастіше до активних дій молодих батьків спонукають наявність в екскрементах крихти слизу. Однак слиз не завжди є ознакою кишкового захворювання. Вона з’являється також у тих випадках, коли малюк пристосовується до нової для нього їжі (догодовування, прикорму).
Насторожити повинен рідкий і частий зелений (або зеленувато-чорний) стілець з дуже неприємним кислим запахом, чорними згустками крові. Помітивши його, терміново зверніться до лікаря за консультацією і не забудьте залишити для огляду лікарем «речдоки» (підгузник або пелюшку), що стривожили вас.
Міф 7. Немовля зірве собі шлунок, якщо буде часто їсти. Новонароджене маля хоче їсти дуже часто (іноді раз на 40-60 хвилин) — і це нормально. Сон та їжа – його головна «робота». Хоча цілком ймовірно, що лікар-педіатр, а з нею і всі ваші родички старшого покоління будуть твердити, ніби ви перегодовуєте дитину, коли пропонуєте їй груди за першим кректом. Вам можуть наполегливо рекомендувати робити це не частіше, ніж раз на три години, «щоб дати шлуночку відпочити», а заразом – почати догодовувати його чимось «соліднішим», тобто сумішшю. Найчастіше така порада слідує від мам діток-штучників, тому вони вам не порадниці. Консультанти з грудного вигодовування одностайно стверджують, що система травлення маленьких діток готова перетравлювати грудне молочко хоч цілу добу без перерви. Вашого молока дитині цілком достатньо, а почавши догодовування чим би там не було, ви ризикуєте звести нанівець грудне годування в цілому.
Міф 8. Малюк плаче, значить голодний. У перекладі з малюка на російський або український плач може означати: мені холодно, жарко, голодно, нудно, страшно, боляче, самотньо , Незатишно, втомився … Як бачите, діапазон «плачевних» інтерпретацій великий. Отже, якщо ви щойно нагодували малюка, а він заплакав, не поспішайте догодовувати «голодного» сумішшю — спробуйте вирахувати інші причини цієї гуманітарної катастрофи.
Міф 9. Дитина кричить – розробляє легені. Безперервний крик зовсім не означає, що малюк – вундеркінд з пелюшок, і вже почав освоювати оперний спів. Або, як іноді вважають деякі, намагається маніпулювати батьками. Швидше за все, малюк волає про допомогу і вимагає порції батьківського кохання єдиним доступним йому способом. Запропонуйте йому все, на що ви зможете. Будьте милосердні, не дозволяйте немовляті виходити криком. Якщо дитині погано, їй потрібно допомогти, а не виховувати в ньому і собі волю (все одно у діток воно від народження сильніше) і тим більше не «розвивати» його легені. Пам’ятайте, що в середньому до трьох місяців багато крихти сильно кричать від того, що їх можуть мучити коліки. Пухирці газиків можуть болісно роздмухувати кишечник крихти через нерозвиненість як ШКТ, так і нервової системи (кишечник може затискатися, спазмувати, провокуючи застій газів). Тому не поспішайте напувати малюка кроповою водою або іншими промисловими ліками – правильно прикладайте малюка до грудей (його нижня губка повинна бути трохи вивернутою, оскільки охоплює практично всю нижню частину ареоли соска). Перед годуванням робіть дитині легкий масаж живота за годинниковою стрілкою, м’яко притискайте ніжки малюка до його пузика і частіше носіть дитину на руках, зігріваючи її тільце своїм теплом. Ваші 36,6 ° – оптимальна грілка лоя крихти. Після — дайте дитині можливість відригнути повітря у положенні «стовпчиком».
Міф 10. У дитини блювота – значить, вона нездорова. Перше, в чому потрібно розібратися: у дитини блювота або вона зригує. Різниця має значення. Зригування – це «залп»
малого польоту, блювання – фонтанування. При цьому приблизно до третього місяця життя відрижка – природне явище, що дозволяє позбавити крихітний шлуночок від проковтнутого з їжею повітря. Малюк зригує після кожної трапези, при цьому він веселий і росте як на дріжджах? Значить, все чудово.
Блювота також не завжди причина хвилюватися. Ставшись одного разу, вона говорить лише про невеликий спазму шлунка. А ось часті блювання (до 3-4 разів на добу), також з температурою вимагає негайної консультації з лікарем-педіатром. Часті блювання без температури – привід відвідати невролога.
Будьте уважні до реакцій малюка і зберігайте розумний спокій, хоч би якими були хвилюючі перші тижні з дитиною. Незабаром ви розумітимете своє чадо як саму себе!
Ірина Денискіна, педіатр та мама
За матеріалами журналу “Моя дитина”.
При передруку активне посилання на www.roditeli.ua обов’язкове!