Є певні віки, коли дитина активно фантазує, вигадує, прикрашає та відверто прибріхує. це зумовлено розвитком. Це вік 4х і 8ми років. З чим це пов’язано?
У 4 роки у дитини йде буквально зрив із ланцюга.
Надзвичайні сили м’язова активність, рухливість. 4х-літки скачуть, носяться, штовхаються, кричать, стрибають, будують курені та вігвами з усіх підручних матеріалів. Тому якщо в будинку де є дитина цього віку, чистота і порядок – значить явний невроз у мами, а отже, у всієї родини:) Діти цього віку активно фантазують. Вони ще не розуміють, що таке “правда”, тому легко видають бажане за дійсне. Направте їх фантазії у потрібне русло. Вигадуйте разом казки, ставте вдома спектаклі, а малюк нехай буде режисером. Найкращий розвиток йде при вигадуванні загадок. У голові як моторчик працюють усі процеси: аналіз, синтез, порівняння.
У 8 років дитина починає оцінювати все, що з нею відбувається, вона не любить самотність і прагнути бути частіше в компанії друзів, при цьому обожнює батьків, якщо вони дозволяють друзям приходити в гості. За рахунок високої соціальності, починають сильно фантазувати та брехати. Наприклад, сидячи за обідом син може видати фразу: “Мам, ми сьогодні з Петкою повз банк проходили і там охоронець стояв, і представляєш ми розробили план і майже привели його в дійстві, як вихопимо у нього пістолет, увірвемося в банк, і заберемо все гроші!”. От як би ви відреагували на таку заяву? Правильним поведінкою буде просте, спокійне: ” Ммммм… добре… цікаво…” Т.е. ви почули своє чадо, продемонстрували інтерес до його фантазій (можна також відповісти з сарказмом) Але т.к. сказано спокійно і трохи зневажливо, у дитини не залишиться шансу закритися в собі і перестати вам щось розповідати, якби ви покритикували або навіть висловили, що не можна робити такі речі. Тепер конкретно про брехню. За моїми спостереженнями: брешуть діти в тих сім’ях, де їх багато критикують та лають. Будь-яка емоційна критика і величезна кількість суворих заборон викликає бажання захистити і захистити себе від цього, а значить збрехати. Страх перед покаранням витісняє будь-яке почуття провини за брехню. У дітей, яких багато карають, брехня часто входить у звичку. У випадку з 4-річною, якщо емоційно щось заборонити – у дитини лише закріпитися заборонене. Це стосується їх фантазій. А з 8- ми річною, якщо емоційно агресивно відреагувати на брехню або фантазії (мовляв: “ти ж вже великий хлопчик, навіщо брешеш”), тоді не варто дивуватися чому дитина перестала вам взагалі щось розповідати. Якщо вже у вашій сім’ї настав період мовчання, намагайтеся м’яко розпитувати дитину, спочатку про дрібниці, і пізніше, коли ефект буде досягнутий, запитуйте про важливе. Але будьте готові – жодної критики. Тільки у справі: “Давай спробуємо розібратися в тому, що трапилося”, спокійно: “А навіщо ти це зробив?” і т.д. Якщо хочете уникнути брехні, від страху говорити правду, поясніть дитині, що брехня засмучує вас більше, ніж провина. Пообіцяйте, що у разі правди покарання не буде, і найголовніше – виконайте обіцянку! Найкращий спосіб відучити дітей від брехні – підтримати їх, коли вони кажуть правду.