Забороняючи однорічній дитині гратися ножем, що її зацікавив – малюка відволікають іншим яскравим і безпечним предметами. Чомусь забувають про цей прийом з дітьми більш старшого віку.Просто кажуть: «Не роби так!» І не пропонують варіанти, що можна робити замість цього.
Дитина стрибає на ліжку. «Не можна!» Але у неї є потреба в русі. Значить, швидше за все, вона Вас не послухає. А винуватою у непослуху буде не дитина, а батько, який не запропонував дозволену альтернативу для задоволення потреби. Варіанти можливі різні. Вивести на прогулянку, щоб дитина настрибалась там. Або завести вдома м’яч-стрибун. Або маленький батут. «Не можна у будинку кидатися м’ячем!» – Обґрунтуйте заборону. М’ячем можна розбити крихкі речі. Ще не можна кидатися пластмасовими іграшками, бо буває дуже боляче при попаданні. Але є потреба «кидатися» або якось ще «вихлюпувати» енергію. Можна кидатися паперовими «сніжками», жмакаючи аркуші паперу або газету – це весело і безпечно.
Школярику неможливо заборонити «весь день сидіти за комп’ютером». Навіть якщо цей комп’ютер прибрати з дому. Дитина просто піде туди, де є комп’ютер. Наприклад, до приятеля. Або знайде іншу можливість повернути собі улюблене заняття. Потрібно не просто забороняти, а розвивати сферу інтересів школяра, наповнювати його життя іншими захоплюючими заняттями. Для цього потрібні зусилля, терпіння і час батьків. Піднімати себе з дивана, кидайте справи і йдіть разом з дитиною щось нове пробувати, чимось захоплюватися.
Підлітку неможливо заборонити спілкуватися з «поганою компанією». Він почне брехати, викручуватися, але спілкуватися з ними не перестане. Якщо у нього є потреба в спілкуванні з «поганими хлопцями і дівчатами», значить, він або розділяє їхні інтереси, або йому більше нема з ким спілкуватися … У цьому випадку необхідно провести роботу з формування інших інтересів, цінностей, розвитку комунікабельності. Знову від Вас знадобиться зусилля, терпіння та час. Але однією батьківською забороною нічого не домогтися …
Забороняючи щось – пропонуйте альтернативу!