Одним малюкам безперечно щастить – кішка в сім’ї є ще до їхнього народження. Іншим може пощастити трохи пізніше – у віці до 3-4 років заводити дитині кота не рекомендується. Через хапальний рефлекс, завдяки якому дитина може занадто сильно стиснути тварину. Оптимальним віком вважається 5-6 років, коли малюку відомі правила поводження з тваринами, і він дотримується правил гігієни.
У будинку з’явилося кошеня, і як тепер виховувати його та дитину? Є кілька рекомендацій.
Виховання кошеня
Справді, виховувати можна лише кошеня. У дорослому віці коти слабо піддаються вихованню. Хоча якщо докласти серйозних зусиль – скоригувати ставлення кішки до дитини можна. Втім, дорослі тварини рідко потребують зміни ставлення до малюків.
Ось основні правила, які має засвоїти кошеня:
- наносити людині каліцтва за допомогою кігтів та зубів не можна;
- потрібно користуватися лотком, кігтеточкою, терпляче або з любов’ю ставитись до гігієнічних процедур – купання, обрізання кігтів;
- дитина для дорослих завжди головніша (надалі не виникне ревнощів до батьків ні з боку кота, ні з боку дитини).
Дряпатися і кусатися під час гри, як це буває найчастіше, кошеня відучується швидко. Достатньо просто припинити грати з ним. При цьому бити тварину та кричати на неї суворо забороняється як батькам, так і дитині.
Виховання дитини
Пунктів з виховання дитини більше, ніж у випадку з кошеням. Ось основні з них:
- дитина зобов’язана розуміти, що тварина (будь-яка, не обов’язково кошеня) це не іграшка;
- потрібно вміти визначати настрій тварини;
- необхідно знати і чітко дотримуватись правил спілкування з кошеням (не бити, не кусати тощо);
- дитина повинна знати про відповідальність, розуміти наслідки вчинків.
Дійсно, ставлення до кішки як до іграшки може завдати шкоди як кішці, так і дитині. Кішка на відміну від плюшевих ведмежат може відреагувати кігтями на спробу заламати її або скрутити неймовірним чином. Дитина матиме травми, у тому числі психологічні. А відповідальність у більшості випадків за конфлікт несе домашній вихованець. Аж до вигнання з дому.
Розуміння того, про що свідчать притиснуті вуха, тривалий «мяв», хвіст, що неспокійно рухається, убереже малюка від конфлікту з розсердженим котом.
Відповідальність за кошеня це не просто прийняття того, що за конфліктом з ним можуть бути певні санкції від батьків. Це ще й щоденне чищення лотка, обов’язкові ігри з кошеням, відвідування ветеринара тощо.
Прекрасним кроком по встановленню тісного зв’язку між кішкою та дитиною є похід з нею в гості до друзів, у яких живуть домашні вихованці. Після відвідування обов’язково необхідно пояснювати, як і кішки друг на друга вплинули (з прикладу друзів), що вони змінили у житті одне одного тощо.
Непогано також водити дитину в контактний зоопарк.
І ще одна порада батькам – не заводіть для дитини диких тварин, чи тварин «бойових» порід. При всій красі, наприклад, сервали або манули, або очеретяні коти, можуть бути смертельно небезпечні навіть для дорослої людини.