Секрет правильного дихання полягає в управлінні вдихом та видихом. Дихальна гімнастика винятково важлива та корисна під час вагітності: будучи дуже важливим елементом підготовки до відповідального моменту пологів, вона має водночас і самостійну цінність.
Дихання вагітної жінки є досить своєрідним.
Зростаюча матка зміщує органи черевної порожнини та діафрагму вгору, внаслідок цього рух діафрагми утруднюється, обсяг легень зменшується. Тіло вагітної має пристосовуватися до цього, адже малюк, що росте в матці, вимагає все більше кисню (потреба в кисні до кінця вагітності збільшується більш ніж на 30-40%).
Крім того, організм пристосовується до збільшених потреб у кисні та за рахунок посилення роботи серця та збільшення кількості еритроцитів (червоних кров’яних тілець) – переносників кисню.
Виконання спеціальних дихальних вправ під час вагітності допомагає організму швидше та повніше пристосуватися до нових вимог.
Дихальні вправи бажано виконувати щодня, або включивши їх до комплексу гімнастики (між фізичними вправами та наприкінці комплексу), або у процесі релаксації, або як самостійну групу вправ.
Загальна тривалість дихальних вправ не повинна перевищувати 10 хвилин на день. Таке обмеження пов’язане з тим, що у вагітних і так знижується концентрація вуглекислого газу в крові, а часто дихання буде знижувати її ще більше, що може призвести до запаморочення.
Якщо під час виконання вправ дихання ви відчули запаморочення, вдихніть і не видихайте, по можливості, 20-30 секунд, і неприємні відчуття зникнуть.
Типи дихання
Грудне дихання
Одну руку покладіть на живіт, а іншу – на груди. Зробіть повний видих, потім, вдихаючи через ніс, наберіть у легені якнайбільше повітря. Дуже важливо, щоб рука на животі в цей момент майже не рухалася. Інша рука повинна підніматися за рахунок того, що при вдиху ребра розсуваються і піднімаються, а діафрагма опускається. Зробивши повний вдих, затримайте дихання, потім повільно видихайте через ніс.
Дихання із затримкою
Глибоко вдихніть повітря через ніс, наприкінці вдиху затримайте дихання, порахуйте подумки до 10, та був різко видихніть через рот. У процесі тренувань можна спробувати довести рахунок до 20 або навіть до 30. Дихати таким чином треба безпосередньо в момент народження малюка (кінець другого періоду пологів).
Поверхневе дихання
Тепер можна спробувати дихати легко, швидко, ритмічно та безшумно. Виконуючи цю вправу, пам’ятайте: рухатися має лише верхня частина грудної клітки, а не живіт. Слідкуйте за тим, щоб вдих дорівнював видиху. Намагайтеся поступово збільшувати тривалість поверхневого дихання до 10, 20, 30 секунд, а до кінця вагітності – до 60. Поверхневе дихання не повинно бути безладним, зберігайте один і той же ритм: вдих і видих за 2 секунди. Цю вправу легше робити із заплющеними очима. Поверхневе дихання допоможе при сильних сутичках під час розкриття шийки матки тому, що в ньому не бере участь діафрагма (перший період пологів). Під час сутичок важливо, щоб діафрагма – м’яз, що роз’єднує грудну та черевну порожнину, яка напружується та опускається при вдиху, – не тиснула на матку. Тому чим легше буде ваше дихання, тим менше опускається діафрагма, що й потрібне в цей момент.
Уривчасте дихання
Відкрийте рота, висуньте язик, вдихайте і видихайте шумно (як собачка). Ритм дихання повинен бути прискореним: робіть по одному вдиху-видиху за секунду. У процесі тренувань постарайтеся дихати таким чином спочатку 30 секунд, потім 45 а пізніше 60.
Уривчасте дихання буде корисно в кінці першого періоду пологів, коли у жінки з’являється бажання тужитися, але робити цього не можна доти, поки головка малюка не опуститься, і в кінці другого періоду, коли вона вже народжується.
Черевне дихання
Покладіть одну руку на живіт, іншу – на груди. Перед початком вправи зробіть повний видих. Потім вдихніть через ніс, піднімаючи черевну стінку (тобто надувши живіт). Рука, що лежить на животі, повинна рухатись, а інша (на грудях) залишатися майже нерухомою. Потім повільно видихніть через рот, поступово опускаючи черевну стінку (до кінця видиху вона має повернутися у вихідне положення).
Ця вправа допоможе вам правильно виконувати наступний тип дихального циклу.
Повне дихання
Перед початком вправи зробіть повний видих. Потім повільно вдихайте, піднімаючи черевну стінку (живот). Затримайте дихання в кінці вдиху, і повільно видихніть через рота, опускаючи спочатку груди, а потім ребра. Повне дихання необхідне для того, щоб відпочивати між сутичками. Ця вправа може викликати запаморочення, тому робити його краще, лежачи і не більше 3-4 разів поспіль.
Як застосовувати дихальні вправи під час пологів
Перший період. Наприкінці цього періоду головка дитини, просуваючись у пологових шляхах, починає тиснути на пряму кишку, і у мами з’являється бажання тужитися. Але голівка ще не закінчила свій шлях до виходу, тому робити цього поки що не можна. У міру наближення сутички породілля відчуває напругу матки, що наростає. У цей час потрібно дихати глибоко, роблячи повні вдихи та видихи (повне дихання).
• Сутичка почалася (майбутня мама відчуває біль та напруження матки). Тепер дихати треба поверхнево (частота дихання має бути наполовину рідше за звичайну). У міру посилення сутички частота дихання збільшується: дихайте ритмічно і прискорено, приблизно вдвічі частіше, ніж зазвичай. Намагайтеся тримати рота відкритим і співвідносити силу дихання з силою сутички.
• Коли бій досягне свого піку, зробіть 4 вдихи, потім спокійно видихніть (дихання із затримкою).
• З закінченням сутички зробіть повний вдих (животом та грудьми), повільно видихніть до кінця, напружуючи живіт (повне дихання).
• Між сутичками потрібно розслабитися і дихати як завжди.
Другий період. Шийка матки повністю розкривається, і настає час тужитися, адже саме через потуги народжується малюк. Потуга відбувається під впливом наступних факторів: сильної сутички, тиску діафрагми на матку зверху та тиску м’язів передньої черевної стінки спереду. Протягом однієї сутички треба тривати три рази.
• З початком сутички глибоко вдихніть через ніс, щоб максимально опустити діафрагму, яка давитиме на матку зверху (грудне дихання). Закінчивши вдих, затримайте подих. Потім сильно напружте м’язи живота, які тиснуть на матку спереду, виштовхуючи малюка. При цьому м’язи промежини повинні залишатися розслабленими. Схема приблизно така: глибокий вдих – повний видих і тужимося, тужимося, тужимося. Натужитися треба на повному вдиху, діафрагмою і всім об’ємом повітря в легенях натискаючи на матку.
• Після закінчення бою дихайте глибоко і спокійно.
• Під час народження головки дитини акушерка попросить вас не тужитися під час бою. Це нелегко, але здійснимо. Треба відкрити рот і подихати часто і поверхнево (поверхневе дихання). Для того щоб без зусиль зійти з ритму дихання, який ви прямували під час потуги, можна злегка відкинути голову назад, це допоможе змінити характер дихання. Завдяки зусиллям породіллі, головка малюка народиться плавно, м’яко, не травмуючи родові шляхи мами.