В останні роки широкого поширення набули неінвазивні методи діагностики, до яких належать комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія (КТ та МРТ). У народі їх називають дослідженнями “у трубі”. Висока інформативність у поєднанні з простотою процедури для пацієнта дозволяє використовувати КТ та МРТ практично у всіх галузях медицини. Слід зазначити, що це методики принципово різні як у фізичним основам, і по діагностичним можливостям.
Трохи фізики.
Історія розвитку КТ, що налічує понад 30 років, нерозривно пов’язана з іменами математика Кормака та інженера Хаундсфілда. Перший теоретично обґрунтував можливість отримання пошарового зображення досліджуваного об’єкта з використанням комп’ютерних обчислень, другий втілив цю ідею у життя. Так уперше з’явилася можливість візуалізації мозку in vivo. Раніше це було доступно лише анатомам: вони готували зрізи мозку, а потім порівнювали їх із пошаровим зображенням, отриманим за допомогою КТ-сканування об’єкта тонким рентгенівським пучком. Безпосередньою фізичною основою методу є здатність будь-яких тканин поглинати рентгенівське випромінювання. Крапки з різною поглинаючою здатністю в результаті математичних обчислень можуть бути представлені у вигляді таблиць, графіків, картинки. Отримувана інформація є абсолютно об’єктивною, тому що вимірюється в одиницях КТ, які інакше називають одиницями Хаундсфілда. Що з більшої кількості детекторів отримані дані, то вони вірогідніші. Комп’ютерні томографи постійно вдосконалюються і на сьогоднішній день представлені IV поколіннями, з них останні два відрізняються один від одного взаєморозташуванням рентгенівської трубки, що обертається навколо осі пацієнта, і детекторів, що сприймають випромінювання. Більшість сучасних установок відносяться до ІІІ покоління.
Фізичною основою МРТ є магнітний резонанс. У будь-якому біологічному об’єкті міститься достатня кількість протонів — ядер атомів водню, які мають особливу властивість: під впливом зовнішнього магнітного поля вони намагнічуються і орієнтуються на його силові лінії. За певних умов протони поглинають енергію зовнішнього джерела, потім виділяють її, повертаючись на вихідний енергетичний рівень. Метод МРТ полягає в реєстрації енергії, що виділяється протонами, після їх збудження в постійному магнітному полі. Шляхом перетворення цих коливань на цифрову форму отримують пошарове зображення об’єкта.
Довгий шлях довелося пройти теоретичній розробці, перш ніж вона знайшла застосування у практичній медицині. У 1972 р. проф. Лаутербур отримав перше МР-зображення скляних капілярів, заповнених рідиною. Але лише за 10 років з’явилися перші МР томографи.
Залежно від напруженості створюваного магнітного поля, їх поділяють на наднизькі, низько-, середньо-, високопідлогові та надвисокі. Високопальні переважно використовують у науково-дослідних цілях і для проведення МР спектроскопії. У клінічній практиці перевагу віддають компактнішим і економічнішим середньо-і низькопідлоговим томографам.
Порівняльна ефективність при різній патології
Показання до призначення КТ та МРТ настільки великі, що їх неможливо перерахувати у межах однієї статті. Тож зупинимося на основних.
Найбільш ефективним методом дослідження головного мозку (не тільки в порівнянні з КТ) є МРТ, особливо якщо йдеться про дрібновогнищеві або дифузні ураження, про локалізації процесу в області стовбура, задньої черепної ямки, про необхідність візуалізації судин. У той же час при черепно-мозковій травмі та порушенні мозкового кровообігу часто достатньо виконання КТ. Методом вибору вивчення спинного мозку є МРТ (у зв’язку з можливістю отримання зображення саггитальных зрізів за відсутності артефактів від кісткових структур), хребта — КТ (на МР зрізах виявити патологію кісток неможливо). Практично всім органів грудної порожнини по діагностичним можливостям КТ випереджає МРТ. Як уже згадувалося, це пояснюється появою артефактів від дихальних рухів та роботи серця. Винятком є дослідження середостіння, органи якого мало відрізняються за рентгенівською щільністю. Візуалізацію органів малого таза краще здійснювати за допомогою МРТ, що дозволяє отримати достовірні відомості про стан матки, придатків, передміхурової залози, насіннєвих бульбашок, сечового міхура, про ураження клітковини та регіонарних лімфовузлів пухлинними метастазами. При дослідженні органів черевної порожнини інформативність МРТ мало відрізняється від такої КТ, у зв’язку з чим віддають перевагу останньому методу. МРТ не використовують для виявлення захворювань легень, шлунка, кишечника, а також каменів та кальцифікатів.
У діагностиці захворювань органів грудної порожнини та тимусу безперечним лідером виступає КТ, як і при обстеженні ЛОР-органів (колоносових пазух, скроневих кісток, гортані). Висока інформативність КТ щодо органів заочеревинного простору (нирок та надниркових залоз).
Що стосується органів шиї (щитовидна, паращитовидна залози, м’які тканини шиї), молочних залоз, серця та плевральних порожнин, а також черевної порожнини, то обидва методи поступаються пальмою першості ультразвуковому дослідженню.
Інформативність рентгенографії для обстеження суглобів та кісткових утворень досить висока і часто суперничає з такою при КТ.
Перспективи використання КТ та МРТ у клінічній практиці надзвичайно широкі. Хотілося б вірити, що вони будуть доступні кожному.
Тетяна Конотопська, лікар
Центр “Абетка для батьків”