І батьки, і діти мають страхи. Навчимося боротися з ними за допомогою арт-терапії та техніки «Маски страху».
Мета: активізація внутрішніх ресурсів особистості, з метою корекції страхів, викликаних уявою (страх транспорту, стихійних лих тощо.).
Вікові рамки: від 7 років та старше.
Інвентар: листи А4, ватман, олівці, фломастери, фарби, клей.
Завдання:
- корекція накопиченого подразнення та агресії, страхів і тривог;
- пошук та відкриття внутрішніх ресурсів для подолання страхів;
- гармонізація внутрішнього психологічного стану;
- встановлення довірчих відносин між учасниками групи та розвиток емпатії;
- стимуляція творчого потенціалу.
Алгоритм роботи
Вступ.
«Усім – і дорослій, і дитині знайоме почуття страху. Заплющте очі і уявіть ситуацію, свої відчуття, коли вам було страшно. Придумайте цю назву.
Розплющте очі. Розкажіть про свої почуття.
Всім присутнім пропонується розділитися на пари та розповісти один одному найстрашніші сни чи історії зі свого життя.
Основна частина. Намалюйте свій страх на папері.
Роботу не обов’язково комусь показувати. Вчиніть з малюнком, як вам хочеться. Його можна зім’яти, порвати, спалити або знищити в інший спосіб».
Після того, як учасники розправилися зі своїми матеріалізованими в малюнках страхами, їм пропонується наступна інструкція: «Намалюйте на аркуші паперу страх у вигляді маски за допомогою олівців, фломастерів, фарби або крейди».
Створюється ситуація «громадського» проживання страху. Учасникам пропонується об’єднатися для спільної творчості до малих груп по 3-5 осіб. «Розгляньте зображення масок. Обмінюйтесь враженнями».
Придумайте назву та зміст історії, в якій маски були б головними дійовими особами. Розташуйте їх на аркуші ватману і змалюйте «картину». Матеріали для колективної роботи обираються за бажанням «художників».
Далі учасникам пропонується озвучити картину. «Розподіліть та відрепетируйте ролі відповідно до вигаданого сюжету. Кожен має говорити від «обличчя» своєї маски».
Потім кожен гурт виходить на імпровізовану сцену. Решта учасників у цей час – глядачі. Виходить невелика вистава, причому, хоч би як був страшний початковий сюжет, у момент озвучування він викликає сміх і в акторів, і в глядачів.
Останній етап. Питання для рефлексії:
- Що ви відчували, коли працювали самостійно, із групою, що відчуваєте зараз?
- Що ви відчували, коли розправлялися із намальованим страхом?
- Як працював гурт? Кому належить ідея сюжету, назви?
- Що ви відчували у процесі презентації групової роботи?
- Як можна допомогти собі та іншим, якщо раптом стане страшно?
Висновки
Арт-терапевтична техніка «масок» ефективна для корекції різноманітних страхів, і перш за все тих, які викликані уявою: страх хвороби, нападу, стихійного лиха, транспорту, казкових персонажів та ін. У процесі малювання відбувається «оживлення» почуття страху і водночас усвідомлення умовного характеру зображення. Довірчі відносини, що складаються на занятті між учасниками, посилюють очікуваний результат.
Переваги:
- вигадуючи та розповідаючи «страшні» історії, як правило, зі щасливим кінцем, учасники звільняються від психічної енергії, спрямованої на руйнування та агресію;
- страх, як відомо, невидимий; матеріалізований малюнку маски, він позбавляється емоційної напруженості, своєї лякаючої складової;
- якщо маска ідентифікується зі страхом, дитина опановує ситуацією, набуває влади та почуття переваги над ним, право вчинити так, як захоче (порвати, спалити, викинути, знищити іншим способом);
- переведення подій, пов’язаних зі страхами, у комічну форму, емоційне перемикання (смішно, а не страшно) призводить до катарсису, звільнення від неприємних емоцій;
- у техніці арт-терапії маски, приклеєні на лист ватману, надійно відокремлені від авторів і здаються їм жалюгідними чи кумедними.
Автор: Гунько Анастасія, адміністратор сімейного центру «Абетка для батьків» на Оболоні.