Насправді нам потрібно подумати: «А яку мету ми ставимо?».
Ваша дитина залишилася в кімнаті одна і сама себе займає, у неї там йде якась гра.
Йому цікаво, і якщо хтось підійшов і відвернув його від цього заняття, він може навіть засмутитись — це один випадок.
Але буває, що дорослі змушують дитину перебувати на самоті та чимось самостійно займатися.
Багато мам намагаються привчити малюка до того, щоб він грав один. Ми забуваємо, що діти не розвиваються, коли сидять і на самоті гортають книжку чи збирають пірамідку. Дитина розвивається, коли спостерігає інші, за діями дорослих. Звичайно, дітям потрібна певна усамітнення, можливість зосередитися, але не потрібно створювати цю усамітнення штучно. Часто ми змушуємо дітей перебувати одних, щоб вони нам не заважали.
Батьки виправдовують це тим, що дитина повинна навчитися грати сама, вона повинна навчитися сама себе обслуговувати, вона повинна проявляти більше самостійності і т. д. Насправді дитина нікому нічого не повинна, вона і так може грати самостійно, якщо їй це подобається.
Ще з радянських часів нам радять привчати дітей до самостійності, привчати їх до того, що вони мають залишатися самі. Не треба нічого садити штучно! Коли дитина сидить тихо та грає, не заважайте їй. Можливо, в цей час у голові малюка вишиковуються якісь зовсім дивовижні зв’язки.
Але, з іншого боку, не треба брати участь у батьківському марафоні (коли мами змагаються, чия дитина сидить одна довше) і не варто без особливих причин залишати надовго дітей одних.
Дитина стане самостійною пізніше, це станеться само собою, природним шляхом, тому що така природа речей.
А наше завдання бути преактивними, не йти на поводу в інших, а замислюватися над тим, які події, навіщо і для чого відбуваються в нашому житті.
Таким є мій погляд на цю приватну проблему. Тема не однозначна, і я не кажу, що моя думка є єдино вірною.”
Джерело: Потіха Наталія “П’ять навичок встигаючих мам. Як жити повним життям разом із дітьми.”