Переживання і страхи про стан дитини – абсолютно природний стан для батьків. З моменту його першого нагадування про себе, коли малюк ліктиком або п’ятою штовхає маму зсередини, народжуються перші переживання. Але як бути, коли надмірна тривожність стає нав’язливим станом?
Головні мамині страхи
До групи ризику, зазвичай, потрапляють мами, які народили первістка. Їх невпевненість в собі і власних силах малюють в змученому переживаннями уяві страшні картини. Утоплення, асфіксія, падіння з пеленального столика і навіть викрадення немовляти з коляски – і це далеко не повний перелік. Іноді матусям здається, що вони своїми діями завдають шкоди дитині, роблять все неправильно, можуть пошкодити джерельце або впустити під час купання.
Всі ці кошмари, нав’язані занепокоєнням і тривогою, з точки зору психології пояснюються появою у молодих батьків нового рівня відповідальності. Адже до цих пір вони відповідали тільки за себе і своє життя. А тепер у них в руках крихке і безпорадне істота, що з’явилося невідомо звідки і повністю перевернула весь уклад життя.
Інструкція
По суті, нічого поганого в зайвому хвилюванні для самого батька немає. Якщо здається, що дитина може впасти, то мама або тато просто не випускатимуть з уваги. Але іноді тонка грань між нормальним занепокоєнням і нав’язливим станом стирається і тоді батько переходить в режим «цілодобового варта», втрачає здатність спати і їсти. У такому стані він зможе проіснувати недовго і це вірний шлях на койку в психіатрію. Більш того, гіпертривожність може бути небезпечна і для малюка. Тому, якщо симптоми тривожності, безсоння і нав’язливих дій тільки дають про себе знати, значить – пора діяти.
Знижуємо емоційний градус
Згадайте відомого персонажа з дитячої книжки: «Спокій, тільки спокій». Міркуйте про можливі неприємності і небезпеки без зайвих емоцій. Не варто нагнітати атмосферу зайвої панікою і передбачення подій. Міркуйте, як розсудлива людина – дитина може впасти, але я зможу його вберегти, але навіть якщо у мене не вийде, то завжди можна звернутися за медичною допомогою. Створюючи в своїй голові докладні інструкції, ви зможете відключити емоції і вже точно знати, як діяти в несподіваній ситуації.
Скажіть «ні» почуття провини
Зазвичай за станом тривожності приходить переповнююче почуття провини в буквальному сенсі за все. І за тривожні думки в тому числі. Не варто звинувачувати себе за зайве хвилювання. Намагайтеся аналізувати виникаючі в уяві ситуації, ставлячись до них, як до інструкцій до дії. Важливо розуміти, що все, що з вами відбувається – це цілком природно і не виходить за межі норми. Просто організму потрібно адаптуватися до нових умов існування і впоратися зі звалилися на нього почуттям відповідальності. Як тільки процес буде завершений, ви перестанете гарячково вимірювати температуру води у ванні перед купанням і незліченну кількість разів перевіряти надійність кріплення дитячого сидіння.
Не бійтеся зізнатися і попросити про допомогу
Молодим матусям важко зізнатися, що вони не в змозі відійти від немовляти ні на крок через те, що їх не пускає не саме дитина, а їх власний страх. Чи не замовчуйте свої переживання – мама, подруга, сусідка – обов’язково знайдеться той, хто зможе вас вислухати і не стане засуджувати тому, що сам через це пройшов. Якщо ж таких немає або ви натрапили на осуд, то варто звернутися за професійною допомогою.
До спеціалісту варто звернутися і з іншої причини. Зайва тривожність може бути першим симптомом післяпологової депресії. Це досить небезпечна ситуація, яка може завдати серйозного удару не тільки по психіці, а й стати загрозою для життя як мами, так і дитини. Щоб не допустити посилення стану і розвитку психічного захворювання, обов’язково запишіться на прийом до психотерапевта. Повірте, він допоможе вам розібратися зі своїми думками, призначить адекватну терапію і переведе ваше батьківство на новий, усвідомлений рівень.