Мабуть, лише за первісно-общинного ладу не існувала дилема: що краще робити жінці — бути вдома з дітьми або все ж таки йти працювати. Жінки сиділи в печері, доглядали дітей, берегли сімейне вогнище (у буквальному сенсі цього словосполучення), а працювали чоловіки (читай — добували мамонтів та іншу їжу). За часів Радянського Союзу згадана проблема теж не стояла так гостро, оскільки кожен, хто жив у цій країні, зобов’язаний був працювати, щоб не бути «дармоїдом»… І молодих мам змушували дуже швидко повертатися на роботу.
А ось сьогодні після радісної події – народження першої (або другої) дитини молода сім’я опиняється перед вибором: йти мамі на роботу чи сидіти вдома з малюком.
Причини, що спонукають жінку виходити працювати, часто такі.
Мама вчиться. Найкращий дітородний вік жінок припадає на 19—27 років, коли більшість із них — студентки. Звичайно, можна взяти академічну відпустку, а після того, як малюк підросте — продовжити навчання. Однак може вийти, що продовжити навчання буде досить складно. А якщо мама так і залишиться із незакінченою вищою освітою чи аспірантурою, то потім підсвідомо в цьому звинувачуватиме свою дитину. Можна спробувати і вчитися, і виховувати дитину. Це також нелегко. На щастя, для мам, що годують, є можливість навчатися у своєму навчальному закладі за індивідуальним графіком.
Мати має власний бізнес. Свій бізнес, як і власну дитину, важко віддавати у чужі руки надовго. Якщо мама – директор чи засновник фірми, вона має контролювати робочий процес.
Матеріальне становище. Сьогодні вже не рідкість жінки, які народжують дитину без чоловіка і змушені виходити на роботу, щоб забезпечити себе та свого малюка. Буває й так, що мамина зарплата набагато вища, ніж у тата, тоді мама йде працювати, а відпустку на догляд за дитиною бере батько. До речі, за кордоном це вже швидше правило, ніж виняток.
Можливість втрати кваліфікації. З цієї причини жінкам деяких професій дуже важко сидіти довго вдома з малюком. Зокрема це стосується жінок-лікарів, юристів, програмістів тощо.
Прагнення бути як фінансово, і психологічно незалежної від чоловіка. Звичайно, з цієї точки зору жінка, яка працює, має набагато більше переваг, ніж домогосподарка.
Чому жінка залишається вдома?
Жінка хоче присвятити себе дітям. Мама не довіряє виховання своєї дитини ні садочкам, ні бабусям, ні нянькам. Трапляється, що й чоловіки залишаються вдома з дітьми (хоча б на певний час). Так, відомий музикант Джон Леннон кілька років присвятив себе виключно вихованню молодшого сина. Він дуже шкодував, що в період надзвичайного успіху «Бітлз» мало часу проводив зі своїм старшим сином, і вони були не досить близькі.
Чоловік хоче, щоб жінка повністю присвятила себе сім’ї. Як не дивно, але це не така рідкісна причина того, що жінка залишається вдома.
Нестача грошей. Деякі сім’ї не можуть дозволити собі не те що няню, а й перебування малюка в садку.
Проблеми зі здоров’ям дитини. Є малюки, які часто хворіють, або з особливими потребами, яким, як нікому іншому, потрібен догляд і тепло рідної матері.
Неуспішна кар’єра. Якщо трудова кар’єра жінки не була такою успішною, як хотілося б, часто така жінка може залишити роботу і реалізувати себе в сім’ї.
Проблема, порушена у цій статті, має як соціальне, а й психологічне значення. З одного боку, в суспільстві все робиться для рівноправності чоловіків і жінок. Самі ж жінки борються за право здобувати професії та становище, раніше доступні лише чоловікам. Так, якщо 150 років тому про фах лікаря могла мріяти лише сильна половина людства, то на сьогодні більше половини студентів у медичних вишах — дівчата. З іншого боку, гостро постає демографічна проблема. Демографи закликають молоді сім’ї мати не одного, а хоча б двох чи ще краще трьох дітей. Якщо сім’я все ж таки зважиться на подібний крок, то мамина кар’єра, безумовно, дещо загальмується.
Мама на роботі і мама вдома — це часом дві різні людини. У жінки, яка займається кар’єрою, найчастіше переважають чоловічі риси — наполегливість, вольовий характер, навіть агресивність. А мама має бути зовсім іншою — м’якою, доброю, турботливою, йти на компроміси. Не завжди вдається вчасно перебудуватися, і іноді жінка, повернувшись із роботи, поводиться агресивно із домашніми. Якщо мама вирішує йти на роботу, то у неї, безумовно, може не вистачати часу і малюк залишиться без належної уваги. У жінки розвинеться почуття провини, причому подвійне як перед власною сім’єю, так і перед собою за можливу професійну нереалізованість. Погодьтеся, такий психологічний конфлікт важко вирішити.
А деякі психологи вважають, що прекрасній половині людства кар’єра «дається» набагато важче, ніж чоловікам, оскільки здавна у жінці закладено «материнську програму», тому кожна мама, навіть та, у якої робота ладнається, завжди переживає за своїх дітей. І добре, якщо ця психологічна проблема не виллється потім у недугу — виразку, невротичний стан чи щось подібне.
Що можна порадити працюючій мамі? Чітко розмежувати роботу та будинок. Не «переносити» службові проблеми у сімейне коло і навпаки. Насолоджуватися спілкуванням з дітьми та чоловіком у вихідні або після роботи. Бажано, жодних «домашніх завдань» та уїк-ендів, проведених за робочим столом. Потрібно навчитися бути організованою та цінувати свій час. Мати помічників, які могли б підстрахувати вдома.
А що порадити мамі, що залишається вдома? Чи не зациклюватися на сім’ї. Мати свої власні інтереси та захоплення (курси, гуртки, виставки чи концерти). Іноді «виходити у світ» без своїх малюків, оскільки тривале одноманітне (нагодувати, переодягти, прибрати) перебування зі своїм, нехай і найкращим у світі, дитиною може стати для мами сильним стресовим фактором. Робота будинку забирає багато часу та сил, але вона начебто непомітна. Бажано, щоб рідні допомагали такій жінці, а не знизували здивовано плечима: Ну, ти ж сидиш удома, не працюєш. Від чого ти втомилася? Такій мамі варто замислитися над тим, що буде років через 10—15 (коли дорослі вже діти не потребуватимуть догляду), чи задовольнятиме її становище «просто мами». Хоча, можливо, саме тоді вона зможе повернутись до роботи.
У всякому разі, хоч би що мама вирішила — бути вдома чи на роботі, — вона має отримувати від свого життя задоволення, тоді всі навколо неї теж будуть щасливі.