Знаєте, як можна легко і швидко перевірити — якісне молоко чи ні? Для цього в посудину з молоком потрібно опустити клинок: якщо стікає повільно, значить, нерозбавлене, жирне, смачне. Саме так у середні віки перевіряли цей продукт стражники, які стояли біля міської брами. Якщо ж якийсь торговець привозив розведене чи брудне молоко — тут же весь товар виливали йому на голову і цілий день прив’язували бідолаху до ганебного стовпа. Архіви свідчать, що фальсифікованого молока у той далекий час на ринках європейських міст не було.
Чи впевнені сьогодні жителі великих та малих міст України, що в гастрономах вони купують справді натуральний якісний продукт, що складається у спорідненості із парним молоком? До того моменту, як ми взялися за реалізацію проекту «Ми є те, що ми їмо», я була абсолютно впевнена в цьому. Зрозуміло, молоко на шляху від корови до прилавка втрачає свою жирність, віддаючи її вершкам і сметані, але навіть у такому вигляді – при жирності 2,5% – все одно залишається популярним дієтичним продуктом, без якого не виростає жодна дитина. Експерти, з якими нам довелося працювати, нас дуже засмутили: на ринку молочних продуктів, на жаль, нерідко трапляється фальсифікат — це стосується не лише молока, а й усього того, що з нього виготовляють.
«Хімікі» працюють з таким розмахом, що іноді навіть потрапляють у поле зору УБОЗ. Здавалося б, що можна «наварити» з відходів олійного сирозаводу, які через специфічний склад навіть утилізувати проблематично? Але спритники знайшли застосування товару, який майже задарма отримували на одному із підприємств Вінницької області. Відходи змішували з рослинними жирами та різними добавками, щоб не скисали, потім цей коктейль додавали в молоко та відправляли на переробку на молокозаводи Вінницької, Черкаської, Київської та Одеської областей, де з нього, як з натурального, виготовляли кефір, ряженку, олію та навіть дитяче харчування. Супровідні документи були «чистими» — молоко нібито збиралося з особистих подвір’їв. Завдяки зв’язкам із «потрібними» людьми ці умільці легко долали усі бар’єри. Залишається тільки припускати, якою ж довжиною був цей «хімічний ланцюжок», якщо кілька заводів у різних областях приймали фальсифіковане молоко в обхід лабораторій, які перевіряють його жирність, щільність та інші показники. За даними компетентних органів, лише за дев’ять днів за такою схемою було випущено 112 тонн фальсифікату, частину якого відправили до Одеської області — заводу, який спеціалізується на випуску сумішей для дитячого харчування.
Така самодіяльність, власне, підпадає під статтю 227 КК України, яка передбачає відповідальність за випуск та реалізацію недоброякісної продукції у великих обсягах. Але кого це зупиняє?!
Експерти «Укрметртестстандарту» називають цілу низку добавок, які їм вдається виявити в готовій молочній продукції під час лабораторних досліджень, — від пальмової олії та інших рослинних жирів до антибіотиків, які додають, щоб продовжити термін зберігання. Деколи навіть фахівці не можуть сказати, з якої сировини — фальсифікованої чи натуральної — виготовлені ті чи інші молокопродукти. Та й як тут визначиш, якщо кількість добавок перевищує всі мислимі та немислимі норми! На етикетці зразка намальована симпатична корова, поряд з якою чітко і ясно написано вершки згущені. Аналіз показав, що 95% жиру, що міститься в них, — рослинного походження.
Ми, в порядку приватної закупівлі, придбали для досліджень молоко, кефір, сир та сметану, які відвезли до Інституту гігієни та медичної екології імені О. Марзєєва АМН України, де одночасно у трьох лабораторіях фахівці намагалися знайти у зразках те поживне та цінне, що має в них бути. Вибір був продиктований тією обставиною, що перелічені вище продукти застосовуються в дитячому харчуванні, вони традиційно вважаються дієтичними і дуже популярними. Тому надзвичайно важливо бути впевненими, що щодня ми вживаємо якісні та корисні продукти.
Було вирішено дотримуватися правила анонімності, як свого часу при дослідженні ковбасних виробів, тому кожен зразок отримав свій номер. Цілу годину все це молочно-сирне багатство ми переливали і перекладали в лабораторний посуд з номерами, щоб популярність торгових марок не впливала на результати аналізів. Винятком із правил стала лабораторія мікробіології, куди всі зразки потрапили до своїх рідних упаковок. Але щоб при обговоренні результатів нашого проекту не було плутанини, під час засідання всі зразки називалися під номерами. Тимчасово, звичайно.
— Ми провели мікробіологічне дослідження 15 проб молока та кисломолочних продуктів на відповідність нормативним документам, — повідомила Світлана Березовчук, науний співробітник лабораторії санітарної мікробіології. — У 12 пробах відхилень не виявлено. Хочу наголосити, що всю продукцію ми отримали у заводській упаковці, у нашому звіті є вся необхідна інформація. 12 зразків, як зазначено на упаковках, було виготовлено за ДСТУ, а решту — за технічними умовами (ТУ). Бактерії групи кишкової палички (БГКП) були виявлені у зразку пастеризованого молока №3, у зразку сметани №4, а також у зразку кисломолочного сиру №2. Причиною забруднення могли стати порушення санітарних правил та технологічного процесу на виробництві, а також порушення температурних режимів зберігання, транспортування та реалізації харчових продуктів, – підсумувала С.Березовчук.
Звичайно, споживачеві все одно, на якому етапі це сталося, прикро те, що він приносить додому неякісний продукт, який замість дієтичного впливу (ефекту) може стати причиною захворювання. Звичайний споживач не буває в цехах, де виготовляють молоко або сир, але він чудово бачить, як виставлені ці продукти в торгових залах. Вам колись вдавалося взяти м’яку упаковку молока, сметани чи кефіру, не забруднивши рук? Як правило, вони звалені в ящики, кожен пакет липкий, вологий, у брудних розлученнях. Добре, що вони хоч герметично запаковані, а сир?! Адже це всі ланки одного ланцюжка: виробництво – реалізація – споживач. Отримуючи претензії, виробники намагаються перевести стрілки на торгові мережі та навпаки. А програє у цій ситуації, як відомо, покупець.
Держава лояльно відноситься до того, що виробники розробляють зручні для себе ТУ і при цьому чути нічого не бажають про принципи гігієни харчових продуктів, хоча ще в 2003 році Держспоживстандарт ввів у дію ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпекою харчових продуктів. Вимоги». На жаль, вони не стали настільною книгою вітчизняного виробника.
— У всьому світі діє система управління безпекою харчових продуктів, — коментує ситуацію директор Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва, академік АМН України Андрій Сердюк. — Це насамперед попереджувальна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації оцінки та контролю небезпечних факторів (біологічних, хімічних, фізичних) у критичних точках технологічного процесу.
Загальні принципи гігієни харчових продуктів викладені у стандарті Кодекс Аліментаріус «Рекомендований міжнародний Кодекс загальних принципів гігієни харчових продуктів», прийнятому ще 1969 року. Цей документ відстежує весь ланцюжок виробництва харчових продуктів – від первинного виробника (вирощування) до кінцевого споживача, встановлюючи необхідні гігієнічні умови для безпечного у використанні продукту. Він є основою для інших, конкретніших кодексів гігієнічної практики, що застосовуються при виробництві окремих видів харчових продуктів. Рекомендовані гігієнічні принципи стосуються розміщення обладнання підприємств харчової промисловості та особистої гігієни його співробітників. Особлива увага приділяється гігієнічному контролю під час первинного виробництва, переробки, зберігання та транспортування харчових продуктів, а також технічного обслуговування обладнання, прибирання та санітарної обробки приміщень, інвентарю та засобів обслуговування. Слід також враховувати, що споживачі мають право отримати повну інформацію про вироблений продукт. Безумовно, все це має бути спрямоване на захист інтересів та здоров’я споживачів.
В Україні впровадження цих систем проводиться на базі національних стандартів – ДСТУ ISO 9001-2001 «Системи управління якістю» та ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпекою харчових продуктів. Вимоги». Особливого значення це набуває у зв’язку зі вступом України до СОТ, — наголосив О.Сердюк.
Про те, як на виробництві виконуються ці самі «Вимоги», ми дізналися, ознайомившись із звітами трьох інститутських лабораторій.
— Ми вивчили всі зразки на відповідність медико-біологічних вимог та санітарним нормам за показниками безпеки, — розповідає Марія Гуліч, професор, завідувач лабораторії гігієни харчування. — А також проводили дослідження основних показників якості відповідно до чинних ДСТУ для виробництва молока та кисломолочних продуктів. З якісних показників молока ми вибрали три основні – жир, щільність та кислотність. Чому жир? По-перше, це носій харчової та енергетичної цінності, а по-друге, це показник, який виноситься на маркування. І по-третє, що важливо, по ньому формується ціна молока та молочних продуктів. Споживач бачить цей показник на кожній упаковці і при виборі дуже часто орієнтується саме на нього – багато хто купує однопроцентний кефір або знежирений сир, а хтось навпаки шукає молоко або сметану з більш високим вмістом жиру.а. Безперечно, цей показник повинен відповідати тому, що зазначено на упаковці. Другий показник – щільність – безпосередньо пов’язаний з показником жиру.
Почну з хорошої новини. Щодо безпеки — наявність токсичних елементів, пестицидів, гормонів та афлотоксинів — усі зразки продуктів молочної групи абсолютно відповідають санітарним нормам. З якісних показників лише кислотність у всіх зразках відповідала вимогам ГОСТів на вид продукту. А ось щодо жирності та густини — тут є питання.
Зізнаюся, що ми теж вирішили провести експеримент — і звернулися за допомогою до колег із Технологічного інституту молока та м’яса Української академії аграрних наук.
Приємно, що результати обох лабораторій збігаються — отже, висновки об’єктивні, які не викликають жодних сумнівів, але неприємно те, що далеко не всі зразки відповідають нормативним вимогам.
Отже, що стосується молока. Щільність у всіх зразках не відповідає вимогам ГОСТу, і становила від 1,024 до 1,026. Найнижча виявлена у №2 – 1,024 та у №3 – 1,025. Жирність молока: у зразку №1 – 2,4%; №2 – 2,7%; №3 – 3,1%; №4 – 2,5%; №5 – 3,6%.
Нам невідомо, які показники жиру були вказані на упаковках, але результати аналізів насторожують. Безумовно, говорити про те, що це фальсифікат, — немає достатніх підстав, але очевидним є те, що порушення були.
– Цікаво – звідки надлишки жиру? У отриманому нами молоці найвищий показник був 3,5%. А який взаємозв’язок між жирністю та щільністю молока?
– Між кількістю жиру і щільністю зворотна залежність. Чим нижча жирність, тим вища щільність. Відповідно до ДСТУ, показник щільності молока має бути не менше 1,027 для молока з жирністю 3,5%, у молока з жирністю 1% щільність 1,030. Відомо, розведення молока водою лише на три відсотки дає зниження щільності на 0,001. Нескладні підрахунки показують, що мінімум 3% води у всіх зразках молока було додано. До того ж, при заявленій жирності 3,5% не повинно бути 3,6%, так само як і при 2,5% не допускається 2,7%. Підвищений показник жирності при зниженій щільності говорить про те, що, можливо, до продукту додане сухе молоко або інші інгредієнти.
Наступний продукт – біокефіри, які дуже популярні, особливо навесні. Було досліджено три зразки: жирність №1 – 0,7%; №2 – 1,3%; №3 – 1,8%. Неважко зрозуміти, що жоден із них не дотягує до стандартних показників 1% або 2,5%.
Ми отримали чотири зразки кисломолочного сиру і можемо повідомити наступні результати: жирність зразка №1 – 4,0%; №2 – 9,0%; №3 – 10,0%; №4 – 6,0%.
– Ми купували сир з жирністю 5% і 9%, це ж на упаковках написано! До того ж різниця в ціні помітна!
– Так, жирність впливає на ціну. Це стосується також сметани, чотири зразки якої ми досліджували в лабораторіях. Показники жирності такі: №1 – 19,0%; №2 – 20,0%; №3 – 19,0%; №4 – 19,0%. Зважаючи на все, сметана була двадцятивідсоткова.
Висновок напрошується сам собою: майже всі зразки молочної та молочнокислої продукції не відповідають тим показникам жирності, які вказані на маркуванні.
– Напевно, все це потрібно чесно писати на упаковці, а покупець нехай вибирає – адже є любителі знежиреного сиру або однопроцентного кефіру. А так нас змушують платити за 2,5% жиру в тому ж кефірі, хоч його там набагато менше. Чи витримають наші виробники конкуренцію за умов СОТ?
— На ринку молокопродуктів буде дуже складно. Великих тваринницьких комплексів, як раніше, ми не маємо, контролю за виробництвом молока теж немає. На заводи молоко надходить збірне — його закуповують здебільшого у приватному секторі, звозять із різних подвір’їв, різних сіл.
Як можна простежити, в яких умовах господарі містять корову, здорова вона чи хвора, як проводиться доїння, наскільки чистий посуд? У європейських країнах коров’яче молоко як сировина існує лише одного сорту, із загальною бактеріальною обсімененістю (МАФАМ) не більше 100 мікроорганізмів на 1 куб. див. У нас заготовляється молоко чотирьох сортів – екстра, вищого, першого та другого. Для пастеризації допускається молоко екстра, вищого та першого сорту з обсімененістю від 100 до 500 мікроорганізмів на 1 куб. див відповідно.
— А що тоді в пакеті?
— Відкриваємо ДСТУ: при виробництві молока (крім стерилізованого) використовуються сировина та матеріали — молоко коров’яче не нижче першого сорту (тобто з МАФАМ та ін.), молоко знежирене, маслянка, вершки, молоко сухе, вершки сухі, згущене молоко знежирене, вода питна. Все це і є сировина для того молока, яке ми купуємо в гастрономах. Тому назвати цет продукт молоком у традиційному значенні слова важко. Швидше за все, це «молочний напій». Я б таке молоко порівняла з силіконовими грудьми — зовні відповідає формі і дуже гарно, але вигодувати дитину — не можна. До речі, у Законі України «Про молоко» зазначено, що «у молоко коров’яче питне» не допускається додавати сухе молоко. Отже, існує невідповідність між чинним законом та чинним на сьогодні ДСТУ 2661—1994 «Молоко коров’яче питне».
— А що тоді вважається фальсифікованим молоком?
— Це коли до вищезгаданого ще додають рослинні жири та інші немолочні продукти — крохмаль, наприклад, — підвела межу у молочній темі М.Гулич.
Що ще за цей час ми дізналися про свої улюблені продукти? Усі зразки – хліб, ковбасні та молочні вироби пройшли перевірку ще в одній лабораторії – радіаційно-гігієнічних регламентів. Професор Іван Лось запевнив нас, що всі надані зразки відповідають вимогам безпеки щодо вмісту радіонуклідів — стронцію та цезію.
Нарешті настав час розкрити заповітні конверти, в яких зберігалася інформація про ті зразки, які ми придбали для досліджень.
Молочні сосиски в лабораторії надійшли під такими номерами: 1 – ТМ «Ятрань»; 2 – ТМ “Ідекс”; 3 – ТМ “Русанко”; 4 – ТМ “Глобине”. Ковбаса вищого ґатунку, у назві якої є слово «Докторська»: 1 — «Кременчукм’ясо»; 2 – КМПЗ (Київський м’ясопереробний завод); 3 – Тульчинський м’ясокомбінат.
Розкриваємо «молочний» конверт. У ході проекту ми досліджували такі зразки молока: №1 – «Білосвіт» (м.Миколаїв), жирність 2,5%; №2 – “1-й Київський молокозавод”, 2,5%; №3 – “Яготинське”, 3,2%; №4 – «Слов’яночка» (м. Вишневе) – 2,5%; №5 – «Ласуня» – 3,5%, термін зберігання – 180 діб.
Кефіра було три зразки: №1 – «Літній день» («Кремез»), жирність 1%; №2 – “Яготинський” – 2,5%; №3 – “Біо-баланс” (“Галактон”), 2,5%.
Вся сметана на упаковках мала однакову жирність – 20%. №1 – ТМ “Кремез”; №2 – ТМ «Злагода» (м.Дніпропетровськ); №3 – ТМ “Фанні” (м.Миколаїв); №4 – “7-Я” (1-й Київський молокозавод).
І нарешті кисломолочний сир. №1 – “Яготин”, жирність 5%; №2 – ТМ “Щодня” – 9%; №3 — ТМ «Слов’яночка», 9%; №4 – “Баланс”, 5%.
Сподіваюся, що цікавість наших читачів задоволена. На цьому наш проект не завершується. Усі документи, що підтверджують факт закупівлі, упаковки з цих зразків, а також усі протоколи досліджень, зареєстровані та підписані в установленому порядку, зберігаються у редакції, а копії документів ми надіслали до компетентних органів, у тому числі й до Держкомспоживстандарту. Сподіваємося, що фахівці в галузі стандартизації та метрології гідно оцінять результати аналізів, а також дадуть відповідь нашим читачам, чому продукти вищої якості такі далекі не лише від вимог Держстандарту, але навіть від тих показників ТУ, які вони виносять на маркування. Серед зразків, які не відповідають вимогам до вищого ґатунку, є й такі, які свого часу були відзначені у рамках конкурсу «За найвищу якість». Сподіваємося почути коментарі з цього приводу.
Останнім часом мені довелося спілкуватися з різними фахівцями, у тому числі і з санітарними лікарями, від яких почула чимало скарг на те, що з кожним роком все складніше провести перевірку на підприємствах, що випускають м’ясні та молочні вироби. . Чи варто при цьому дивуватися, що в сосисках вищого ґатунку виявляється не лише ГБКП, а й золотистий стафілокок? Не набагато кращі справи і з молочними продуктами — не лише у сирі, а й у двох герметично упакованих зразках, у молоці та сметані, виявлено кишкову паличку.
Результати досліджень були також надані до Міжвідомчої комісії з біологічної та генетичної безпеки, яка створена при РНБО України. На думку вчених, якість харчових продуктів – це стратегічне питання. Особливо для нашої країни, де добра половина населення левову частку своїх доходів витрачає на харчування — чи по кишені нашим бюджетникам, студентам, багатодітним сім’ям та пенсіонерам якісні продукти? Їм нерідко доводиться купувати те, що дешевше, але якщо вищий сорт не відповідає всім вимогам, то що ж говорити про перше чи друге?! Як писав класик — якщо вершки погані, то що молоко?..
Нас довго закликали захищати та підтримувати вітчизняного виробника, мабуть, настав час захищати та поважати споживача. Сьогодні тривалість життя в нашій країні на 10—15 років менша, ніж у країнах Європи. Причин тому багато, але не слід забувати: ми є те, що ми їмо.
Автор: Ольга СКРИПНИК